Блог

Блог

Авторська сторінка

Світлана Калугіна

“Я щомиті тебе забуваю”

Я щодня, щохвилини, щомиті тебе забуваю. Мов з обличчя змиваю набридлий усім макіяж. По шматочках розбите життя я до купи збираю - Повертаю до болю знайомий мені антураж.
Світлана Калугіна

“Ми зі слізьми з’являємось на світ”

Ми зі слізьми з'являємось на світ, Душа у світ приходить зі стражданням. По собі залишає кожен слід - Шукає відповідь на вічні запитання.
Світлана Калугіна

“Ніколи”

Я ніколи до тебе не звикну, ти різний, ти - свято. Я не хочу до тебе звикати - ти справжнє моє відкриття. І в буденних турботах тебе я вивчаю завзято. Та щоб звикнуть до тебе, не вистачить навіть життя.
Світлана Калугіна

“До друга”

Хто я для тебе? Ну зізнайся, хто? Кохана? Подруга? Чи мрія нездійсненна? Чи, може, осінь в сірому пальто? Щоденне щастя чи журба щоденна?
Світлана Калугіна

“Шкода”

Ніхто не може повернуть минуле, Ніхто не може повернуть людей, Які на віки сном міцним заснули - Нам вже не повторить ні мить, ні день. Усі ми живемо за власним планом, І доля у нас в кожного своя.
Світлана Калугіна

“Приречена”

Приречена я на твоє кохання. Чому, скажи, чому обрав мене? Не хочу чути я твого зізнання, Не треба мені сліз твоїх, страждання, Все це якесь нещире, напускне.
Світлана Калугіна

“Крила”

Не треба мати крила, щоб літати, Для цього досить вітру в голові, Для цього досить мріяти, кохати, Пробігтися босоніж по траві.
Світлана Калугіна

“Подивись в мої очі”

Подивися на мене, Прошу, лиш поглянь в мої очі. Подивись в мої очі, Лиш в них ти побачиш мене. Подивись і відвести свій погляд Від них не захочеш. Подивись і колишнє життя, Мов кіно, промайне.
Світлана Калугіна

“В її очах іще блукає літо”

В очах її іще блукає літо, Але зима вже засріблила скроні. Душа ще не стомилася радіти. Та ранки від самотності холодні.
Світлана Калугіна

“Не питай”

Не питай, чом потухли очі, Чом не хочу дивитись на зорі. Стали мороком місячні ночі І болотом - озера прозорі.
Світлана Калугіна

“Яка чудова прохолодна ніч”

Яка чудова прохолодна ніч, Лиш вітер стиха лист верби тріпоче. З минулим я зустрілась віч-на-віч. Воно мені про тебе щось шепоче.
Світлана Калугіна

“Я перестала”

З роками обережною я стала, Я перестала вірити словам. Я довіряти людям перестала: І друзям, і заклятим ворогам.