Блог

Блог

Авторська сторінка

Світлана Калугіна

“Ти подзвонив”

Ти подзвонив. Немов через роки Почула голос – наче грім у спеку. Ти подзвонив, і ось мої думки Летять до тебе – марно, що далеко.
Світлана Калугіна

“Ніч”

Ніч. Опустилась тиша на асфальт, Сірі стежки – мої дороговкази. Із парку чути звуки – грає альт, Дівочий регіт, чутно якісь фрази...
Світлана Калугіна

“Сон”

Я загубилась і не знаю, де. Як вирватися, де шукать дорогу? Стежина вже нікуди не веде. Не приведе й до рідного порогу.
Світлана Калугіна

“Закохані”

Ідуть закохані, тримаючись за руки, Пусте, що скроні вкрила сивина. Пройшли вони і зустріч, і розлуки, Бо він – любив, бо вірила – вона.
Світлана Калугіна

“Самотня жінка”

Сидить на лаві жінка у літах, Схрестила руки, очі опустила. Де вона зараз, у яких світах? Скільки всього пізнала, пережила?
Світлана Калугіна

“Кольорові сни”

Я й досі бачу кольорові сни, В яких дівча мале, рожевощоке Вітає поглядом провісників весни – Ключ журавлів, що ген летить високо.
Світлана Калугіна

“Я геть тебе не знаю…”

Я геть тебе не знаю, та ти є – Чарівна дівчинка, що принесла надію. Ти – моя радість, сонечко моє, Від того, що ти є, щодня радію.
Світлана Калугіна

“Час”

Збігає час, немов пісок крізь пальці, Не зупинити той потік стрімкий. Кружляють роки у нестримнім танці, Несе їх швидко вітерець легкий.

Ми у соцмережах

0ПослідовникиНаша група у Facebook
1ПослідовникиПоширити
3ПослідовникиПоширити