Козацьке містечко Крилов

    Містечка з цією назвою нині не знайти на сучасній карті України, воно затоплене водами Кременчуцького водосховища. А ось колись воно було широковідоме, в ньому і біля нього відбувалося чимало подій, які увійшли в історію нашої держави.

    115

    Містечка з цією назвою нині не знайти на сучасній карті України, воно затоплене водами Кременчуцького водосховища. А ось колись воно було широковідоме, в ньому і біля нього відбувалося чимало подій, які увійшли в історію нашої держави.

    Заснування Крилова відноситься до початку ХVІІ століття, і найбільш ймовірна дата цього процесу – 1615 рік. В 1616 році на прохання Яна Даниловича – чигиринського старости, містечко одержало Магдебурзьке право, тобто місцеве самоврядування. Середньовічний Крилов мав ратушу, власний герб і ваги, був важливим торгівельно-ремісничим центром.

    Будівництво укріпленого замку перетворила містечко на важливий опорний пункт Речі Посполитої в боротьбі із Запорізькими козаками. Жителі Крилова не раз приєднувалися до антифеодальних повстань проти польських магнатів і шляхти. Поблизу Крилова не раз відбувалися жорстокі бої запорізьких козаків з польськими та татарськими поневолювачами. Через містечко проходив важливий шлях, яким користувалися татари під час нападів на Чигирин і околиці. Воно не раз спустошувалось як татаро-турецькими завойовниками, так і гетьмансько-московськими військами. В одному з документів 1686 року, Крилов згадується як запустіле городище. У 1792 році польський король Станіслав Август особливою привілегією відновив права Крилова, як містечка, що користується Магдебурзьким правом. В піз­ніші часи містечко перетворилося у звичайне село, що належало державній скарбниці. За ним міцно закріпилася назва «Крилов Польський», що свідчила про його приналежність до Речі Посполитої. З цією назвою село існувало аж до його затоплення у 1959 році.

    Крилов та його околиці неодноразово ставали ареною історичних подій.

    Дмитро Яворницький в «Історії Запорозьких козаків» пише: «15 жовтня 1625 року біля села Таборище на берегах річки Цибульник відбувся запеклий бій між 20-тисячним повстанським військом та 30-тисячним польсько-шля­хетським, очолюваним гетьманом Станіславом Конець­польським. Керівником козацько-селянського повстання проти панування на Україні шляхетської Речі Посполитої був Марко Жмайло – гетьман запорозьких козаків. Повстанці вистояли та завдали ворогові значних втрат, але мусили відступити до Курукового озера і там закріпилися. Три тижні тривали бої. Та частина козацької старшини, яка хотіла підписати угоду, скинула з гетьманства Марка Жмайла і поставила Михайла Дорошенка, який уклав з польсько-шляхетським командуванням Куруківську угоду».

    Наприкінці літа 1637 року Павлюк (Бут) з козацьким війсь­ком вирушив на Східну Україну. З Крилова він відрядив до Переяслава загін на чолі з полковником Карпом Скиданом, щоб заарештувати реєстрову продажну старшину і разом з місцевими повстанськими загонами прибув у Чигирин.

    В 1647 році поблизу Чигирина Богдан Хмельницький зібрав раду, де було розроблено плани боротьби проти польської шляхти. Ця акція дорого коштувала Хмельницькому. Дізнавшись про його наміри, польська влада ареш­тували організатора змови і кинули його до Криловської в’язниці. Хмельницькому вдалося з неї втекти. Подавшись до Запорізької Січі він організував повстання проти польсь­кої шляхти, ставши пізніше одним з найвизначніших політичних діячів в історії Гетьманщини.

    Під час визвольної війни українського народу проти польського панування у 1648 році з Крилова та його околиць на допомогу запорожцям до Жовтих Вод прийшло близько 2 тисяч повстанців. Того ж року до Крилова прибула наймана німецька хоругва для підтримки польського війська. Місцеві жителі сховалися від чужинців у замку, а вночі, підпаливши містечко, втекли.

    Після поразки польського війська під Жовтими Водами і Корсунем по всій Гетьманщині розгорнулося селянське повстання. На визволеній від польської шляхти території створювалися нові полки і реорганізовувалися старі. Крилов увійшов до складу Чигиринського полку.

    В кінці ХVІІ століття на правому березі Тясмину, нав­проти Крилова польського виникла слобода російських розкольників, що ховалися від переслідувань у Московії. Незважаючи на протест з боку російського уряду, землі на яких були розташовані Крилов польський і Криловська слобода, вже до 1720 року були захоплені польською шляхтою.

    У 1732 році не дивлячись на опір польської шляхти Криловська слобода була підпорядкована Миргородському полку. У 1743 році в слободі було створено укріплення, яке обнесли земляними валами. В 1744 році вона стала сотенним містечком цього полку під назвою Криловський шанець.

    На середину ХVІІІ століття на берегах Тясмину існувало два військових укріплення: старий лівобережний Крилов, що був на захопленій Річчю Посполитою, і правобережний Криловський шанець, який належав Російській імперії. До речі, назва Московська гора, є можливим відображенням кордонів між Річчю Посполитою і Московією. Більшість жителів шанця становили вихідці з Миргородського полку. Селились тут і бідняки з Правобережжя, що тікали від утис­ків польської шляхти.

    У 30-60 роках ХVІІІ століття жителі польського Крилова брали активну участь у гайдамацькому русі. У 1736 році півтисячі гайдамаків на чолі із зопорожцем Медведем мали намір укріпитися в Крилові. Між повстанцями і військом, яким командував Новгородський староста, зав’язався бій. Гайдамаки змушені були відступити. 20 повстанців було взято в полон, а їхнього ватажка тяжко поранено. Польська шляхта жорстоко розправлялася з гайдамаками. Жителі Криловської слободи теж вливалися в загони гайдамаків, підтримували їх матеріально, постачали порох. Під час Коліївщини 1768 року в районі діяв загін Семена Неживого. 7 липня 1768 року його було схоплено в селі Глинськ.
    На кінець ХVІІІ століття польський Крилов перетворюється на звичайне сільце, яке знаходиться в складі Російської імперії. А Криловська слобода (Криловський шанець) перетворюється на містечко Крилов, яке пізніше було перейменовано в Новогеоргіївськ.

    Андрій Бутко, краєзнавець. м. Світловодськ.