Народна етимологія у назвах населених пунктів

56
Територія околиць Табурища на трьохверстовій карті 1871 р.
Територія околиць Табурища на трьохверстовій карті 1871 р.

В історії нашого краю, та як і інших в Україні, спостерігається явище міфологізації історичних подій, пов’язаних з заснуванням і заселенням деяких населених пунктів, причиною чому являється «втрата з часом історичної пам’яті населенням», пов’язана зі зміною способу життя, соціального та політичного укладу. Для прикладу розглянемо період в історії утворення власних назв населених пунктів (ойконімів) в нашому краї XVII-XIX століть та внесемо деякі корективи щодо питання про час їх заснування. На основі документальних джерел з фондів музею, спробуємо зробити узагальнюючі висновки з даної теми. Розглянемо населені пункти, що розміщувалися раніше на тій території, яка зараз є територію міста Світловодська та входять до його складу.

Чорноморівка (колишня частина с.Табурища) – за легендою назва утворена від прізвища козака Чорномора (це прізвище зустрічається й сьогодні серед мешканців Світловодська і Власівки), що оселився першим в цій місцевості.

Табурище – назва, утворена від слова табір, таборуватись (тому зустрічається і назва Таборище, що теж не є помилкою) у його татарській формі – tabur (виселок із цією ж основою Табур є й біля села Велика Андрусівка). В цьому урочищі – місцевості, де пізніше заселилось село Табурище, козаки таборувалися, перейшовши річки Тясмин і Цибульник, відпочивали перед тим як вирушити в дорогу на Січ; під час Куруківської битви 1625 року, козаки облаштували в цій місцевості свій табір (приблизно в районі сучасного шлюзу), тут пройшов перший її етап. В деяких джерелах вказується, що в цій місцевості зупинявся табором Б. Хмельницький з своїм військом, але це не підтверджується. Село Табурище згадується в історичних документах 1746 року, в яких містяться додаткові відомості про те, що Табурище заселилось «до Шведської баталії», – мається на увазі Полтавська битва 1709 року. Точнішої дати заснування села Табурища в історичних документах віднайти поки що не вдається.

Городок (укр., рос.), Городец (рос.), (колишня частина с. Табурища) – назву утворено від слова «город». В цій місцевості розташовувалось городище – земляне укріплення, що використовували козаки для оборони під час Куруківської битви 1625 року. «Цей топонім утворений від панів на прізвище Городянко, котрі довгий час проживали на Городку…» – знаходимо в повідомленні Ольги Аболмасової.

Попівка (колишня частина с. Табурища) – назва походить від слова «піп» (священик). Село (деревня) Попівка (Поповка) за історичними документами згадується в 1746 році, в яких містяться додаткові відомості, що вона заселилась в 1730 році.

Білоконівка (колишня частина с.Табурища) – виникнення назви пов’язане з тим фактом, що в цій частині Табурища стояв полк кінноти, масть коней у цьому полку була виключно білою, звідси й назва з основою «білі коні».
Підтвердження наявності військових поселень був ще й куток із назвою Линія.

Новоселки (колишня частина с. Табурища) – назва виникла на основі словосполучення «Нове село», ймовірно ця частина села була заселена пізніше по відношенню до іншої.

с. Ревівка – назву утворено від прізвища Рева, криловського жителя, підлеглого лубенського полковника Петра Апостола, і крім деревні неподалік був ще і хутір того ж Реви. За історичними документами деревня (населений пункт без церкви) згадується в 1746 році на р. Цибульник, в яких містяться додаткові відомості, що Ревівка заселилась ще до російсько-турецької війни 1735-39 рр. В деякій краєзнавчій літературі та «в Інтернеті» про с. Ревівку згадується як про село засноване сербами. За часів Нової Сербії та деякий час після її скасування село дійсно належало Хорватам, сербському військовому роду (навіть було поділено на дві частини – Ливонидівку (належала Леоніду Хорвату) та Михайлівку (належала Михайлу Хорвату)), а засновано і заселено воно було дещо раніше, місцевим та прийдешнім з лівобережного Миргородського полку українським населенням. На карті 1871 р. написана назва Реовка, слід вважати опискою (під впливом сербської мови, де л/в часто просто опускалось – Белгород/Београд). Колишнє місце розташування села потрапило в зону затоплення водами Кременчуцького водосховища в 1959 р., тому його жителі були переселені, а Ревівка від 1967 року входить до складу Світловодська.

Скубіївка – назва села походить від прізвища Скубій. Як слобода – поселення, жителі якого звільнені на деякий час від сплати податків, згадується в історичних документах 1745 року, в яких містяться додаткові відомості, що слобода заселена в 1743 році. Колишнє місце розташування села попало в зону затоплення водами Кременчуцького водосховища в 1959 р., тому його жителі були переселені на територію сучасного міста Світловодська.

Власівка – назва походить від прізвища першого поселенця на цих землях на прізвисько (прізвище) Власенко чи його ім’я Влас (Улас). Був він вихідцем із нереєстрових козаків, чи за іншою версією, перевізником через озеро. В історичних документах іноді зустрічається назва Уласовка, та навіть Уланівка. «Наша Власівка вперше згадується у письмових документах 1556 року» – повідомляють одні джерела, «Уперше згадується як село в окрузі міста Кременчука в зв’язку з вибиттям Станіславом Потоцьким 20 липня 1645 року Юрія Немирича з тутешніх володінь» – говорять інші. Хотілося б сподіватись, що дата заснування Власівки – 1556 рік є вірною. Крім того в 19 ст. Власівка була і в Херсонській губернії, з якою путали Власівку в Полтавській губернії біля Кременчука (бо є ще не одна Власівка на Україні) – «Власовка при ставке Куречей Отлог при балке Жолтой» – саме таке означення населеного пункту ми віднайшли у виданні «Списки населённых мест Российской империи. Херсонская губерния», яке датоване 1868 роком» – знаходимо знову ж таки в повідомлені О.П. Аболмасової. Та переглядаючи фондові зібрання матеріалів музею про Власівку, що були зібрані Ольгою Павлівною, ми розуміємо, що то була «плутанина» лише одного разу. Хоча наявність Власівської сотні (до якої входила майже вся правобережна по відношенню до Цибульника частина сучасного Світловодського району) Миргородського полку розставляє всі крапки над «і». Про козацьке минуле сучасної Власівки свідчать записи в метричних книгах –“козак”.

На території Світловодського району теж достатньо прикладів міфологізації в питанні заснування деяких населених пунктів та походження їх назв. Розглянемо їх в наступній публікації. А всіх, хто цікавиться історією нашого краю, краєзнавством, запрошуємо на відвідини до Світловодського міського краєзнавчого музею та Захарівського музею історії, оглянути експозиції та попрацювати з матеріалами їх фондів.

Андрій Бутко, директор Світловодського
міського краєзнавчого музею
,
Сергій Гайдук, провідний методист
зі збереження культурної спадщини
Захарівського музею історії
.