Люди, які рятують життя

    Життя людини складається із постійного вибору – щодня ми приймаємо рішення, які так чи інакше впливають на наше майбутнє. Та одним із найвідповідальніших рішень є вибір, чим займатися протягом всього життя, щоб отримувати і моральне, і матеріальне задоволення. Тут важливо не помилитися, бо лише тоді людина стане справжнім майстром своєї справи, якщо від роботи отримуватиме задоволення. Саме таку професію, і за покликом душі, і вкрай необхідну людям, обрав Олександр Сліпуха. Він – фельдшер.

    638
    Олександр Сліпуха
    Олександр Сліпуха

    Чи був це свідомий вибір, Олександр не може впевнено сказати. Йому було 18 років, коли батьки відправили його на навчання до Кременчуцького медичного коледжу. З перших же днів на­вчання Олександр просто захопився навчальними дисциплінами, які розкривали секрети людського здоров’я.

    У 2008 році Олександр закінчив навчальний заклад і прийшов працювати за своєю спеціальністю до Павлівської медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини, яка обслуговує близько 2000 населення. Ось уже 9 років він надає медичну допомогу людям.

    – Як працюється медичним працівникам у сільській місцевості? – запитала я у Олександра.

    – Нормально працюється, – відповів він. – Спочатку, коли прийшов, умови праці були дещо гірші.

    Медамбулаторія була не відремонтована, а найбільше, що запам’яталося – це неймовірний холод. У приміщенні нашого закладу взимку було 7-10 градусів тепла. Про який медичний огляд хворого можна було говорити, коли навіть одягненому було холодно. Наразі все змінилося: в медамбулаторії здійснили ремонт, замінили вікна і двері на металопластикові, тож у приміщенні стало значно тепліше. А ще нам минулого року відремонтували систему опалення, встановили енергоефективний котел, і тепер взимку в медамбулаторії тепло, є всі умови для роботи та проведення медичних процедур хворим. І якщо вже в мене є така можливість, то через газету від імені медичних працівників нашого закладу і від жителів сіл, які обслуговує Павлівська медамбулаторія, я хочу подякувати керівництву району, зокрема, голові районної державної адміністрації Сергію Твердовському, а також головному лікарю КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Світлані Березюк, депутатам районної ради на чолі із головою Романом Домбровським, Павлівському сільському голові Миколі Панасенку, місцевим депутатам та представникам бізнес-структур за постійну підтримку нашого закладу та допомогу.

    – А чи є проблеми із медичними препаратами?

    – Сьогодні сільські медичні заклади відносяться до первинної ланки. Усі медичні препарати, а також медобладнання, які необхідні нам, медичним працівникам, аби виконувати свою роботу відповідно до рівня нашого медичного закладу, є. Тож я закликаю жителів району, які обслуговуються, зокрема, Павлівською медамбулаторією, при перших ознаках недуги звертатися до нас. Це зекономить час, який у деяких випадках може стати вирішальним у процесі одужання, а також кошти.

    – Як спланований Ваш робочий час?

    – Наразі моє завдання – вчасно оформити всю документацію стосовно наших хворих. Я маю допомагати лікарю якісно виконувати роботу. Значно важче було працювати, коли лікаря не було. Тоді і на виклики доводилося виїжджати, і здійснювати планові відвідування, особливо це стосувалося новонароджених. Але робота медичного працівника не закінчується 8-годинним робочим часом. Буває, телефонують і після роботи, питають поради. Я нікому не відмовляю, бо, як кажуть, «…самолікування може зашкодити Вашому здоров’ю». Інколи буває, що людині і не потрібні ліки, досить з ним поговорити, а головне – вислухати, навіть, можливо, виписати імунно-зміцнюючу пігулку, і хвороба відпускає, у людини покращується настрій, а, відповідно, і життєвий тонус.

    – Ви, як молодий за віком спеціаліст, відчуваєте якусь особливу підтримку з боку районної чи сільської влади?

    – Так, звичайно. Перш за все, хочу відмітити, що ми маємо певні надбавки до заробітної плати, бо ж аби працювати на один оклад, довго не протримаєшся (посміхається). Також, допоки я жив у Світловодську, я мав можливість їздити рейсовим автобусом у Павлівку на роботу безкоштовно. Нині я вже маю тут будинок, родину, тож проблема, як дістатися до роботи, вирішилася сама по собі. Вважаю, що умови для життя і роботи в селі непогані. Особливо у Павлівці: і до міста недалеко, і на свіжому повітрі… Я вже тут, разом зі своєю сім’єю, оселився, сподіваюся, остаточно.

    Від себе додам, що Олександр Сліпуха пов’язав свою долю з жінкою, яка теж працює у Павлівській медамбулаторії, тому вони завжди разом, і родина від цього стає ще міцнішою. Були у Олександра думки і про подальше навчання, та сьогодні має планувати майбутнє своїх двох діток, які підростають. Тож у найближчих планах вступу до медичного вишу немає, але життя – непередбачуване. Головне, що він знайшов свій шлях, по якому іде впевнено і з задоволенням.

    – У день професійного свята хочу привітати усіх своїх колег зі святом. Хочеться побажати всім щонайменше роботи, аби наші люди були здоровими. Бажаю щастя, натхнення в роботі та здійснення усіх мрій, – на завершення нашої розмови сказав Олександр Сліпуха.

    Розмову записала
    Світлана Калугіна.

    Поширити
    Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.