Реабілітовані історією

118

19 травня у приміщенні культурно-просвітницького центру «Дніпро-Світ» пройшов те­матичний захід, присвячений Дню пам’яті жертв політичних репресій, який підготували працівники районної бібліотеки. У заході взяли участь заступник голови районної ради Олексій Шаповал, заступник голови РДА Володимир Похілов, начальник відділу культури і туризму РДА Микола Середенко, учні школи №5, м. Світловодськ та інші.

…Не встигла Україна оговтатися від Голодомору, як чорні крила репресій накрили міста і села. Скільки точно життів було скалічено терором, знає лише Господь і родини, які зазнали цих втрат.

Ведучі заходу Тетяна Гуріна, Тетяна Швець та Ольга Тітова говорили про наших земляків, жителів тоді ще Новогеоргіївщини, які загинули у горнилі репресій. За офіційними даними, на які посилається книга «Реабілітовані історією. Кі­ровоградська область», чис­ло жертв складає більше 600 осіб.

На заході згадали Анто­на Дикого – поета, проза­їка і драматурга, який на­родився в Андрусівці. Він самотужки здобув початкову освіту, навчався у Харкові разом із Володимиром Сосюрою, знайомство з яким спонукало до написання першого вірша «Пізно». Антон Дикий видав поетичну збірку «Огонь цвіте», пробував свої сили у прозі, видав дві книжки оповідань у спів­авторстві з Олексієм Полторацьким, написав п’єсу «Сухий закон». Влітку 1935 він відвідав рідне село із письменниками Юрієм Яновським, Юрієм Смоличем, Іваном Муратовичем та Леонідом Юхвідом. А через два роки його репресували. Під час ув’язнення перебував у Харківській в’язниці. Після цього слід Антона Дикого загубився. Згідно офіційних джерел, він помер у 1954, але чи дійсно це так, сказати важко.

Віталій Чигирин народився у с. Липове Новогеоргіївського повіту. Після гірких років дитинства і юності, здобувши освіту, став професійним газетярем. У літературу входив з Анатолієм Шияном, Костем Гордієнком, Олексою Десняком, Олександром Копиленком, Миколою Трублаїні і зупинив свій вибір на літературному угрупуванні ВУСПП. Дебютував новелою «Катя-фрезерувальниця», яку помітив Валер’ян Поліщук. Незабаром світ побачила перша збірка «Під кавперами», прозові книжки «Фрагменти доби», «Світання», «Перший гарт» «Дів­чата». Найдовершенішим у творчому доробку Віталія Чигирина став роман «Квітень». Проте, він став лебединою піснею автора. 22 квітня 1937 року Чигирин був звинувачений в приналежності до української націоналістично-фашистської терористичної організації, яка планувала вчинити розправу над тодішніми вождями респуб­ліки. Письменника заареш­тували. Для смертного ви­року вистачило зізнання у тому, що у день само­губства Миколи Хвильового він надіслав телеграму Івану Кириленку «Разом з тобою ридаємо над могилою Хвильового». 15 липня Віталія Чигирина розстріляли. Лише 27 вересня 1956 року президія Правління Спілки письменників України вустами Олеся Гончара і Юрія Смолича порушила перед прокуратурою республіки клопотання про перегляд справи Віталія Чигирина і його повну реабілітацію. Рівно через п’ять місяців Військова колегія Верховного Суду СРСР на підстав матеріалів, що заново відкрились, винесла ухвалу: вирок Військова колегія Верховного Суду СРСР від 14 липня 1937 року стосовно Віталія Чигирина скасувати і справу про нього припинити за відсутністю складу злочину. Віталія Чигирина реабілітували посмертно.

У ті лихі роки люди зазнавали репресій від слова, не так сказаного, не так почутого, не так витлумаченого. Гинули не лише письменники чи громадські діячі. Жителя Аудиторівки Федора Квітко звинуватили у диверсії проти колгоспу та контрреволюції. Вирок – 10 років таборів на Колимі. Учителя Захарівської школи Павла Підгорного звинуватили в антирадянській діяльності за те, що у магазині він мав необережність сказати, що його заробітної платні вистачає лише йому та котові. Додому він так і не повернувся. Як і житель Серебряного, висланий в Архангельськ за зневажливе звернення про голову колгоспу. Був заарештований та утримувався під вартою в спеціальному корпусі при Харківському допрі №1 ієрей церкви Святої Покрови Андрій Мадіч, якого звинувачували в антирадянській діяльності.

Захід доповнювала виставка-реквієм «Реабілітовані історією» де представлені 5-ий та 6-ий томи книги, присвячені нашим землякам, які загинули у роки страшного терору.

Ніна Сокуренко.

Поширити
Відповідальний секретар редакції газети «Вісті Світловодщини», журналіст.