“Відьма”

174

Я – відьма, фурія, чаклунка неземна,
Я – бестія, Моргана і Горгона.
Награлася з тобою вже сповна,
Мій келих щастя аж по вінця повен.

Іди, біжи, втікай від мене геть,
І не дивись в мої відьмацькі очі,
Бо зацілую, залюблю на смерть,
Без мене дня прожити не захочеш.

Я – відьма. Якщо схочу, будеш мій.
Якщо я схочу – будеш на колінах.
Іди, біжи, вертатися не смій.
Це не любов. Це попіл на руїнах.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.