“Я так люблю…”

140

Я так люблю ці тихі вечори,
Коли надворі лиш цвіркун співає,
Коли все зникло – звуки, кольори,
Ніч тиха небо зорями всіває.

Тоді беру я в руку олівець,
Біля вікна сідаю наодинці –
Біжать струмком вірші на папірець,
Течуть думки рядками по краплинці.

Складаю в рими я свої думки
Про мудрість, про життя, кохання пізнє.
Одну за одною гортаю сторінки
Свого життя, немов співаю пісню.

І хай ця пісня інколи сумна,
І не завжди про мене – є й про інших.
Важливо, щоб дзвеніла, як струна,
Моя душа – і праведна, і грішна.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.