10 грудня – день футболоманії!!!

У шанувальників футболу всього світу є своє свято – Всесвітній день футболу. Подякувати за нього можна ООН, яка і запропонувала його відзначати 10 грудня кожного року.
Перша згадка про футбол як «про гру в м’яч ногами» історики знайшли в китайських джерелах, що датуються другим тисячоліттям до нашої ери.
Називалася вона Цу Чю, що означає «штовхати ногою». Гра у футбол дозволяла китайським воїнам підтримувати добру фізичну форму.
Коли вперше з’явилася ця гра, точно ніхто не знає. Деякі стверджують, що попередником футболу була дика гра саксонців, які жили в Англії в VIII столітті. На бойовищі, після битви, вони копали ногами відрубані голови супротивника.
Про цю гру відомо досить мало – те, що були ворота і воротар, те, що гра була частиною фізичної підготовки солдатів, і що вона була відома вже три тисячі років тому.
У футбол грали й у Давній Греції, і Римі близько двох з половиною тисяч років тому. У Греції ця гра називалася «битва за м’яч», з чого можна припустити, що грали в неї відповідно, застосовуючи різноманітні прийоми бойових мистецтв.
Футбол – гра мільйонів. У кожному куточку планети є свій слід від футболу. Багато мільйонів людей з різних континентів і країн об’єднуються на півтори години, щоб подивитися видовищну гру. За ці 90 хвилин можна побачити безліч емоцій: радощі, сльози, сміх, розпач, обурення… Футбол – вид спорту, який викликає великий ажіотаж у суспільстві. Саме тому у футбол грають від маленького хлопчика до старого дідуся.
На жаль, історія футболу не була такою легкою, як хотілося. Ця гра пройшла безліч перепон до того, як стала улюбленицею мільйонів. У кожній країні футбол розвивався по-різному. Ось історія українського футболу.


Розпочиналося все із Одеси. Англійські моряки зупинилися в одеському порті і «привезли» до України футбол. Саме вони створили першу команду ОВАК (Одеський атлетичний британський клуб), що складався лише з одних англійців. Саме в Одесі було створене перше футбольне поле. Майже в той же час гра проникла до Західної України. Перші футбольні правила були надруковані у монографії «Гімнастичні ігри шкільної молоді». Перший футбольний матч проходив у Львові. Тоді львів’яни грали проти команди із Кракова. Гра тривала 7 хвилин до першого забитого голу.
Граючи без схеми і тактики, перемогли львів’яни. До речі, воротами в той час служили 2 прапорці увіткненні в землю.
У 1900 роках виникають перші футбольні клуби, ініціаторами, в основному, стають студенти. У багатьох містах першими гравцями стають робітники та моряки з країн Європи.
Осередками футбольного життя ставали великі міста: Київ, Дніпропетровськ, Сталіно, Одеса. Коли у СРСР вирішили організувати перший чемпіонат країни для колективів міст та республік, представник Харкова – «Штурм», став переможцем зональних змагань в Україні. У московському плей-оф «Штурм» розгромив Закавказьку РСР-4:0, а у фіналі несподівано переграв команду Ленінграду-2:1. Ось так був здобутий перший трофей українським клубом.
У 1927 році було засновано Київське «Динамо». Саме «Динамо» було єдиною українською командою у найвищій лізі першого чемпіонату СРСР у 1936 року. Тоді кияни вибороли друге місце. Впродовж наступних п’яти років великих змін в українському футболі не відбулося. А ось у період окупації клуби Західної України почали організовувати свої змагання.
В історії футболу є і чорні сторінки. Коли відбулася окупація України, то німці вирішили провести турнір, в якому брали участь угорські, німецькі, румунські та українські футболісти. Український «Старт» у двох матчах перемогли «Флякельф». Німці не знайшли більш гуманного рішення, як розстріляти наших гравців. Цей матч занесений у історіюяк «Матч Смерті».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З року в рік клуби набували більше досвіду і ставали сильнішими. У післявоєнний період вже два українських клуби брали участь у чемпіонаті СРСР – «Динамо» і «Стахановець». У 1954 році «Динамо» завоювало кубок СРСР. А ось 1961 рік видався напрочуд насиченим на трофеї. «Динамо» виграло чемпіонат, а гравці ФК»Стахановець» підняли кубок над головою. «Українську діаспору» в радянському чемпіонаті доповнив клуб із Харкова «Авангард» у 1962 році. Українські клуби ставали більш помітними на радянській арені. Так, наприклад, у 1969 році «Карпати» перемогли у боротьбі за кубок. Це була перша і остання команда за історію радянського футболу, яка з першої ліги стала переможцем.
1975 рік був багатий на єврокубки. Київське «Динамо» виграло Кубок Кубків і Суперкубок. Кияни почали стрімко розвиватися, порівняно з іншими українськими клубами. За чудову гру Олег Блохін отримав Золотий м’яч.


З 1976 року 6 українських клубів брали участь із 16 команд у чемпіонаті СРСР! А це 37,5 % від усіх команд! На чемпіонат світу 1986 року в Мексику поїхало 12 «динамівців» і 3 «дніпрвці»! В тому ж році проявив себе Ігор Бєланов, за що був нагороджений Золотим м’ячем.
Але з 1991 для українського футболу відкривається нова історія. Після розпаду Радянського Союзу утворилася Футбольна Федерація України. Першим її президентом став Віктор Банніков. Найсильніші українські гравці «повтікали» за кордон. Від колишніх радянських систем тренувань нічого не залишилося.
Першим чемпіоном України стала «Таврія». Всі наступні чемпіонати до 2002 вигравали «динамівці». До початку 2000 збірну формували лише Кияни. У 1996 році з Близького Сходу повертається Валерій Лобановський. Він зробив великий вклад, створивши висококласних футболістів, які згодом виступали за кордоном (Шевченко, Лужний, Каладзе, Ребров).
У 2004 році багато кому із європейських вболівальників сподобалась гра Андрія Шевченка, і вони обрали його найкращим європейським футболістом. Сильнішав клубний рівень – після того, як президентом «Шахтаря» став Ренат Ахметов, він створив боєздатну команду до Київського «Динамо». До українського футболу потрохи виникав інтерес.
2006 рік можна назвати найбільш вдалим. Тоді збірна України на ЧС-2066 року пробилася до 1/4 змагань.
За підсумками 2006 року Олег Блохін увійшов до списку 10 найкращих тренерів року. У сезоні 2008/2009 роках українські клуби за набраними очками у таблиці коефіцієнтів УЄФА увійшли до п’ятірки найкращих.
Історія українського футболу насичена і цікава. Як сокіл з кожним розмахом крил здіймається все вище і вище, так і український футбол з кожним роком набуває все вищого рівня. Будемо сподіватися, що теперішній український футбол не втратить темп розвитку і гідно покаже «футбольну Україну» світові.