30 ЛИПНЯ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

48

30 липня 2014 року Організація Об’єднаних Націй відзначила перший в історії Всесвітній день протидії торгівлі людьми. Цей день має на меті підвищити поінформованість громадськості про цю глобальну проблему і привернути увагу до тяжкого становища мільйонів жінок, чоловіків і дітей з усіх куточків світу, які стали жертвами торгівлі людьми, а також заохотити людей активно допомагати і протидіяти цьому злочину.

У сучасному світі торгівля людьми є одним з найбільш брутальних та масових порушень прав і свобод людини.

Глобалізація в світовому масштабі, зростаюча взаємозалежність та взаємопов’язаність держав, нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих регіонів світу спричинили небачене до цього часу поширення наприкінці XX ст. такого ганебного і антигуманного явища як торгівля людьми.

Для України торгівля людьми в її сучасному розумінні постала наприкінці ХХ ст., зокрема після розпаду СРСР.

Сукупність соціально-економічних умов, специфіка географічного положення та справжній “хаос” на українських кордонах призвели до того, що Україна перетворилася в країну-донора та країну-транзит “живого товару”. Особливо загрозливих форм набула торгівля жінками та дітьми.

За інформацією Міжнародної організації з міграції, за останні роки близько 400 тисяч українців виїхали за кордон з метою працевлаштування, з яких понад 100 тисяч жінок потрапили в секс-індустрію країн-реципієнтів.

Торгівля людьми, зокрема жінками та дітьми, – це добре організований транснаціональний злочинний бізнес, тісно пов’язаний з такими явищами як проституція, наркоманія та порноіндустрія. Сучасні українські діти являють собою приманку для іноземних збоченців, продюсерів порнофільмів, сутенерів, особливо враховуючи те, що за різними оцінками від 100 до 200 тисяч з них – це так звані
“діти вулиць”.

Для України проблема торгівлі дітьми, фактично, розпочалася з масового незаконного усиновлення українських дітей іноземними громадянами. Як було встановлено спеціальною слідчою комісією Верховної Ради України, ці дії мали характер завуальованої торгівлі неповнолітніми.

Проблема полягає в тому, що розслідування, та й виявлення, таких злочинів – практично неможливе. Транснаціональна злочинність виробила добре відпрацьований механізм здійснення торгівлі людьми, при якому прослідкувати рух “живого товару” надзвичайно важко.

Окрім цього, існує високий рівень латентності серед правоохоронних органів нашої держави, що явно не сприяє боротьбі з работоргівлею.

Проте, слід зазначити, що останнім часом намітились певні позитивні зрушення у ставленні до проблеми торгівлі людьми як пересічних громадян, так і представників владних структур. В Україні створено правову базу для боротьби з торгівлею людьми: КК України в ст. 149 встановлює відповідальність за цей вид злочину, розроблено урядову програму щодо запобігання торгівлі жінками і дітьми. До речі, Україна стала третьою державою Європи, поряд з Бельгією і Німеччиною, які на законодавчому рівні визнали торгівлю людьми тяжким злочином.

Водночас масштаби та обсяги работоргівлі в нашій країні продовжують залишатись загрозливими. Однією з причин цього є вкрай складна соціально-економічна ситуація в Україні.

Україна сьогодні є країною-донором і країною-транзитом. Зростання безробіття, особливо жіночого (понад 80%), неухильне і стрімке зниження життєвого рівня населення, вихід країни на світовий ринок обміну товарів і послуг створили сприятливі умови для поширення торгівлі людьми і в Україні. Окрім вищевказаних причин важливу роль у цьому відіграла специфіка географічного положення України і “прозорість” її кордонів. Усе це в сукупності призвело до того, що Україна опинилася на перетині світових шляхів транспортування жертв торгівлі людьми, а її громадяни постійно поповнюють “лави” останніх.

Доступність і дешевизна транспортування “живого товару” з Центральної та Східної Європи в країни Західної Європи, а також величезний розрив у розвитку економіки, у рівні державного захисту населення в соціальній та ін. сферах життя населення призвели до збільшення кількості потерпілих від торгівлі людьми з числа європейців. Можна відслідкувати транснаціональні канали, по яких здійснюються поставки дітей. Щодо Європи, рух “живого товару” здійснюється зі сходу на захід: з Російської Федерації, України, Білорусії дітей, в основному, вивозять до Польщі, Угорщини, країн Балтії і столиць західноєвропейських держав Транснаціональний характер торгівлі людьми значно ускладнює процедуру розслідування цього злочину для українських правоохоронних органів. Відсутність відповідних договорів між Україною та іншими країнами-транзитами – з одного боку, і країнами-реципієнтами – з іншого, унеможливлює проведення необхідних слідчих дій. Про це свідчать факти: із п’ятдесяти п’яти порушених по торгівлі людьми кримінальних справ до суду дійшло лише три.

Основними країнами-реципієнтами “живого товару” з України є країни Західної Європи (Німеччина, Італія, Іспанія, Бельгія), а також Туреччина, Греція, Ізраїль, США, Об’єднані Арабські Емірати та ін. Останнім часом неухильно зростає потік громадянок України, що різними шляхами виїжджають до Австралії.

Щодо усиновлення, як форми торгівлі дітьми, то найбільшим “попитом” українські немовлята користуються серед громадян США, Італії, Ізраїлю, Канади, Німеччини, Іспанії та країн СНД. В Україні проблема торгівлі дітьми загострюється у зв’язку з тим що зовні такі діяння мають вигляд усиновлення неповнолітніх іноземцями. Ще однією складністю є відсутність двосторонніх договорів між Україною та іншими державами в галузі боротьби з цим злочином, внаслідок чого унеможливлюється його розкриття. Далеко не позитивний вплив справляє і латентність з боку державних органів, відсутність офіційних даних і досліджень у цій сфері, а також реальних заходів захисту жертв даного злочину, які з міркувань власної безпеки відмовляються надавати допомогу правоохоронним органам.

Для торговців дітьми Україна як донор являє собою невичерпне джерело. Для обґрунтування цього варто лише сказати, що до потенційних жертв торгівлі людьми в нашій державі можуть бути віднесені від 556 тисяч до 1 мільйона і тисячі жінок у віці від 15 до 19 років, а від 100 до 200 тисяч українських дітей постійним місцем свого проживання і праці сміливо можуть назвати вулицю.

У Національній поліції заявляють, що в Україні у 2017 році 281 людина постраждала через торгівлю людьми.

Як повідомляє прес-служба поліції, серед постраждалих – 156 жінок, 106 чоловіків, 9 неповнолітніх і 10 малолітніх дітей. У відомстві зазначають, що впродовж 9 місяців 2017 року правоохоронці виявили 263 кримінальні правопорушення, передбачені статтею 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини»  Кримінального кодексу, цей показник майже втричі більший ніж за весь 2016 рік.

За даними поліції, досудове розслідування закінчили у 107 кримінальних провадженнях, до направлені три кримінальних провадження стосовно членів організованих злочинних угруповань, які діяли у сфері торгівлі людьми – ці ОЗУ були викриті на території Дніпропетровської, Донецької і Закарпатської областей.

Правоохоронці зауважують, що на даний час все більшого поширення набувають форми торгівлі людьми, які не пов’язані з сексуальною експлуатацією, зокрема – трудова експлуатація (сільськогосподарські роботи, будівництво, примусове жебракування).

Торгівля людьми – третій по прибутковості після торгівлі зброєю та наркотиками вид злочинної діяльності. За оцінками ООН, виключно на торгівлі людьми організовані злочинні угрупування заробляють 3,5 млрд. доларів щороку.

Незважаючи на те, що держави вживають заходів для попередження та запобігання цьому явищу, воно продовжує катастрофічно поширюватися в нашому суспільстві. Для тих, хто мріє отримати гарну роботу за кордоном, слід звернути увагу на наступну інформацію: торговці людьми діють через агенції з працевлаштування, фірми шоу-бізнесу та служби знайомств. Також вони розміщують брехливі оголошення в газетах та на стендах, звертаються з пропозиціями просто на вулиці, допомагають матеріально, щоб затягнути людину в боргову кабалу.

Часто торговцями живим товаром виявляються добрі знайомі чи друзі, причому значний відсоток серед них – жінки. Найчастішими формами експлуатації є нелегальна секс-індустрія, примусова праця, сурогатне материнство, втягнення в злочинну діяльність та примусове донорство.

Пам’ятайте, що жертвами стають як жінки, так і чоловіки, а також неповнолітні діти!

Андрій ПОВАРЧУК,
начальник управління
соціального захисту населення