Багатоярусна цибуля: посадка, вирощування і догляд

Цибуля багатоярусна, або живородна – це багаторічна трав’яниста рослина сімейства цибулевих, поки ще досить рідко зустрічається на дачних ділянках та городах. У народі її ще називають канадською, єгипетською, крокуючою або рогатою. Незважаючи на свій екзотичний і незвичайний зовнішній вигляд, овочева культура у вирощуванні та догляді вкрай невибаглива.

Зовні цибуля живородна схожа на батун. У неї теж є дудчасті порожнисті, покриті сизим восковим нальотом, листя заввишки 45-60 см і діаметром до 1,5-2 см. Рослина випускає квіткову стрілку довжиною до 0,8-1 м, але на ній формуються не насіння, а повітряні цибулини (бульби). На першому рівні утворюються найбільші цибулинки діаметром близько 2-3 см і вагою приблизно 15-25 г. Чим вище, тим їх розмір зменшується й інколи доходить до 3-5 г.
До появи повітряних бульбочок листя мають ніжну соковиту текстуру з оригінальним гострим смаком і використовуються в їжу в зеленому вигляді. Потім вони грубіють і стають гіркими. Бульби-цибулинки, покриті тонкими лусками фіолетового, золотистого або коричневого кольору (залежно від сорту), що утворилися в насінниках, частіше використовуються для приготування різних солінь і маринадів.
Коренева система у цієї рослини потужна і розгалужена, може йти в глибину до 1-1,5 м. Повітряні цибулинки випускають корінці просто на кущі, тож якщо, за якихось причин, цибулинка опинилася на землі, вона швидко хапається корінням і починає рости. Цими ж цибулинами розмножують цей вид цибулі. У перший рік проростання бульбочки не дає насінник, таку рослину використовують в їжу – на перо.
До речі, розмноження рослин відбувається лише вегетативно, оскільки насіння ніколи не утвориться. Дозрілі бульби збирають наприкінці літа або восени, відразу висаджують в ґрунт або зберігають до весни в прохолодному місці. Не рекомендується зрізати зелене перо частіше 2-3 разів за сезон, оскільки майбутній насіннєвий матеріал (бульби) буде слабким і надто дрібним.
Поділ маткової цибулини проводять в цей же час. Слід зазначити, що біля маткової цибулини також наростають цибулини-дітки, але вони можуть сягати розміру «матері». Коли цибулю викопують для пересадки, «діток» також використовують на посадку. Така цибуля відразу ж, в перший рік, дасть врожай повітряних бульбочок. Якщо ви вже засадили відведену під цибулю площу, а «дітки», які за розміром бувають досить великі, ще залишилися, їх можна використовувати в їжу як звичайну цибулю. Та й зберігається вона добре, витримує досить низькі температури (в літературі пишуть – до -500С), тож зберігати її можна на горищі.
На смак ця цибуля нічим не відрізняється від звичайної, яку ми висаджуємо для зберігання і вживання взимку, хіба що трохи «клятіша», – від її аромату без сліз не обійтися.
Цибуля багатоярусна при вирощуванні ніяких труднощів не створює. Вона відрізняється морозостійкістю, а також стійка до посухи і може рости на будь-якому ґрунті. Але щоб якомога раніше отримати перші зелені стрілки, потрібно підібрати для цієї культури багаті повітропроникні суглинкові ґрунти. Вологі, кислі і важкі ґрунти для живородної цибулі непридатні. Найбільше живородна цибуля полюбляє добре прогріту і освітлену сонцем ділянку, з якої навесні рано сходить сніг і не затримується вода. Садити цю культуру рекомендується після буряку, кабачків, картоплі, редиски, капусти, огірків, бобових.
Наша родина вже не один рік вирощує живородну цибулю. З нашими теплими зимами ми круглий рік маємо зелене, свіже, ніжне і смачне перо (ніжніше і смачніше, ніж у цибулі «батун»); «діток», які за розмірами і на смак ні чим не відрізняюся від звичайної цибулі, використовуємо в їжу. Висаджені у серпні в ґрунт бульбочки вже добре вкоренилися і проросли, тож врожай зеленого пера гарантований.
До речі, залишилося багатенько насіннєвого матеріалу – бульбочок, які можна садити або ж до жовтня, або ж весною. Можу поділитися посадковим матеріалом – міняю бульбочки багатоярусної цибулю на копію квитанції про передплату газети «Вісті Світловодщини» на 12 місяців 2021 року. Насіння отримають перші 20 передплатників.
Світлана Калугіна.