“Безкрила птаха”

123

Позабігали десь мої думки,
Та так далеко, що ніде не видно.
Порозтікались, мов би ті струмки –
Геть стало пусто в голові, аж дивно.

Бажання, відчуття – немов салат,
Змішалось все – зелене і червоне.
Я знищена. У скронях б’є набат,
Над тілом розліталися ворони.

Тиран, ти мене вбив і пішов геть,
Залишив на дорозі тлінне тіло.
Думки розбіглися, відчувши смерть,
Лиш серце перелякано тремтіло.

Воно боролось вперто за життя,
Яке відправив легко ти на плаху.
Моя душа пішла у небуття,
А тіло без душі – безкрила птаха.

Поширити
"Вісті Світловодщини"