Блог

Блог

Авторська сторінка

Я дома

Знайома стежка, вулиця, лісок. Лунає сміх дитячий десь за рогом. Це я в дитинство віднайшла місток, У свою юність віднайшла дорогу. Розвалена хатина край села Мене зустріла з сумом...

Твої очі, мов згаслі вуглини

Твої очі, мов згаслі вуглини, В них немає любові, тепла. Розгубила тебе по краплині І все те, ради чого жила. Не лишила для себе ні миті. Ні хвилини того,...

Дежавю

Я готова закохуватись – не кохать, Я готова спіткатись – не впасти. Що я можу тобі на прощання сказать: Все прекрасно було, немов в казці.   Чи було, чи...

Як сильно я ненавиджу тебе…

Я б не пізнала ненависті смак, Аби ти не зустрівся на дорозі. І не збагну, чом трапилося так, Чом бачити і чуть тебе не в змозі? Неначе ти...

Любов

Любов забилась в мою душу, Мов нерозумне пташеня, Та я її ховати мушу, Бо вже не вільна - заміжня. А вона все росте, мужніє І виривається з грудей. Чи ж...

«Твоя Світлана»

Якщо заволодіє серцем сум І болем заятрять душевні рани, Лише поклич мене, і я прийду, З тобою поруч я – твоя Світлана. Якщо здається, що життя ріка Міліє надто...

Пробач

Десь там, далеко, знаю, ти не спиш. Ти, як і я, на зорі задивився. До мене своїм поглядом летиш - Не зволікай, дивись, не запізнися. Не зволікай, життя...

Забудь

Забудь мене, бо я – твоє прокляття. Зі мною спокій зникне назавжди. Нема тепла, хоч і горить багаття, Зі мною – гріх, зі мною – холоди. Віддай мені...

Він не впізнав

Чому вона, мов тінь, ніхто не зна, Сидить, поклавши хустку на коліна. Він повз пройшов… Пройшов і не впізнав, А говорив колись: «Моя Царівна». Він не впізнав тепла...

Хоч би ще раз

Хоч би ще раз потрапити туди, Де безтурботні залишила роки. Де потонули у квітках сади, Де стогне від років верба висока. Хоч би ще раз пройтися по...

«Для когось я стану минулим»

Для когось я стану минулим, Для когось - залишусь ніким. Багато облич промайнуло Життєвим потоком стрімким. Для когось була я коханням, Для іншого – болем в душі. Собі ж я...

«Пам’ятаєш»

Пам’ятаєш слова, що сказав: «Я хворію тобою». Як збентежили душу мою ті відверті слова. Це, неначе, фрагмент із кіно – то було не зі мною, Та йде...