Де Європа, а де – Світловодськ?

Такі слова ми часто чуємо, коли мова заходить про те, що Україні місце серед європейських держав, що ми сповідуємо європейські цінності і впевнено туди йдемо… в Європу. І аж страшно стає, коли дивлюся на наше засмічене місто і розумію, де ми, а де Європа.

Я розумію, що нашим комунальним службам до європейських дуже далеко. Тому вони, напевно, не можуть вчасно повивозити все, що згребли двірники. Ну згребли вони купи опалого листя – то й добре, нікуди те листя не подінеться, нехай перепріває. Колись давно його спалювали, та зараз Закон не дозволяє. От і височіють купи листя по всьому місту, у кожному дворі.
Листя – річ природна, тож від нього немає ніякої шкоди, але в наших головах щось спрацьовує неправильно. Ми, узрівши купу листя, починаємо її доповнювати фантиками від цукерок, пачками від цигарок, порожніми пляшку тощо. І ось уже серед двору з’являється купа сміття. І знаєте, що цікаво? Від купи листя до сміттєвих баків – рукою подати.
А в іншому дворі хтось, переповнений романтичних почуттів, почав методично розкидати листя ногами, і робота двірників «пішла за водою». Та хто цінує роботу двірників – вони ж мають щось робити, скажімо, завтра? То як же нам з усім цим долати шлях до Європи?
З початку падолисту у Світловодську, здається, жодного разу не вивозили листя. Напевно, саме так ми вирішили прикрасити наше місто, засипавши його осіннім золотом.
Світлана Калугіна.