До історії храмів нашого краю в ХVІІІ столітті

254

Говорячи про джерела історичних знань, Лесь Адамович сказав: «У пам’яті народній – ось де міра справедливості історичної, міра правди, міра болю». Тож почну свою розвідку посиланнями не на архівні джерела, а на перекази з козацького минулого нашого краю.

На місці теперішнього стадіону «Металург» і міського спортивного комплексу Світловодська стояла дерев’яна церква, яка була збудована в стилі українського бароко. Про неї згадує в своїй статті «Хто стане рятівником Ревучого?» Сергій Плачинда. А відомий український поет, наш земляк Віктор Соколов присвятив їй свої поетичні рядки в «Листах до матері у потойбічний світ»:Вона стояла на горі найвищій Красуна-церква посеред села. Козацька тут була колись залога, називалась Табурищем. А дзвін церковний з берега Дніпра Розносили аж поза обрій луни На кошти Сагайдачного Петра Її звели від гетьмана В дарунок.

Не вдалося знайти архівного підтвердження «спонсорування» ще одним гетьманом, цього разу Петром Дорошенком, інтересів церкви в селі Андрусівці. Перекази про щедрий дарунок живуть у селі, а свого часу заслужений учитель Караката Микита Мусійович згадував їх у підготовленій до друку (який, на жаль, так і не здійснено) книжці «Давнє минуле села Андрусівка».

Під час свого гетьманування на Правобережжі Петро Дорошенко подарував церкві села Андрусівка золотий потир, який у 20-х роках ХХ століття було вилучено з церковного майна під час голоду.

Одним з попередників міста Світловодська вважають село Табурище, бо саме на його теренах було розпочато будівництво селища гідробудівників Кременчуцької ГЕС. Та не можна забувати і Новогеоргіївськ (до 1822 р. Крилов), який було перенесено із зони затоплення в нове селище, а згодом місто. За переказами, на які посилається Леонтій Похилевич у «Сказаниях о нaселенных местностях…»(1864р.) в Крилові було 12 церков. Про всі 12 церков не вдалося знайти інформацію. Розповім лише про кілька.

«Церква в Крилові дерев`яна, на ймення Святителя Миколая, 5-го класу, землі має 33 десятини, побудована у 1799 році на місці колишньої, яка існувала з 1728 року і описана в Візиті за 1741 рік. В 1862 році закладено нову церкву, будівництво якої продовжилося (на час написання «Сказания…»).

У Візиті Чигиринського деканату за 1741 рік зберігається короткий опис ТРОЇЦЬКОЇ ЦЕРКВИ. Побудована вона була в 1713 році. Прихожан на час Візиту було 250 дворів, тоді як у згадуваній раніше Святителя Миколая прихожан було 150 дворів.

Найбільше фактів про наші церкви вдалося знайти, дякуючи «Епархіальним відомостям». Описуючи Успенську церкву Відомості наводять напис на Євангелії з цієї церкви: «1740 года октября 1 дня сооружено Євангелие серебром з позолотою до храму Успения Пресвятої Богородиці, у Крилов, старанием пресвитера Димитрия Петрова …а коштом запорожских козаков куреня Менского, положено сорок восемь рублей, а монах Филадельф, бывший того же куреня, положил сорок рублей, того всего кошту 88 рублей. Нaдано во вечность за отпущение грехов своих».

Напис на хресті такого змісту: «Сооружено крест сей в Крилов, ко храму Пресвятой Богородицы, старанием иерея Димитрия Петрова, коштом козака Иоанна Сукура во вечность за отпущеніє грехов своих 1770г».

Леонтій Похилевич вказує, що Успенська і Покровська церкви в Новий Крилов (Новогеоргіївськ) були перенесені із старого Крилова (Київської губернії). Перша церква Успіня Пресвятої Богородиці побудована невідомо в якому місці не пізніше 1703 року. Церква була дерев`яною. Друга Успенська церква була закладена в 1752 році, побудована поселянами, освячена в березні 1761 року. 1777 роком датується факт про скасування і занепад п’ятикупольної, дерев’яної церкви в м. Крилові, церква ця іменувалася Покрови пресвятої Богородиці. Із скасованої церкви в Успенську було передано два Євангелія, які датуються 1697 і 1730 роками. Священик Василь Шахов, який разом з «Описом православних приходів заштатного містечка Новогеоргіївська, Олександрійського повіту» зробив докладний опис самого Новогеоргіївська. Євангеліє 1697 року мало такий напис: «Року 1703, месяца октября, 23 дня. Азь Іерей Петрь Никитинь презвитер Свято-Успенский Крыловский з господынею своєю купиль сию книгу глaголемую Евангеліе». Василю Шахову ми завдячуємо і інформацією про кількість хрещень і вінчань. Він цитує метричні книги за 1735 рік по Успенській церкві. За рік тут було 28 хрещень і 9 вінчань. Кількість прихожан не менше 450 душ.

В середині ХVІІІ століття в нaш край прибули серби, які залишили свій слід в історії його храмів. Для згадуваної вище Покровської церкви Новогеоргіївська Полковниця Ефросинія Хорват пожертвувала 500 рублів.

За 6 верств від Новогеоргіївська на південний захід знаходилося містечко Ревівка. Хоча люди тут заселилися давно, та саме за сербів Ревівка пережила час розквіту. За спадкоємців колезького радника Хорвата, братів Михайла та Леоніда(сьогодні старожили називають землі, які належали колись братам Левонідівкою і Михайлівкою) вона отримала статус містечка. Було це в 1848 році. А останній рік ХVІІІ століття ревівський поміщик майор Федір Іванович Хорват заклав тут дерев`яну церкву.

Сьогодні часто вживається слово спонсор, він же дарувальник, благодійник. Відомо, що таке явище в минулому було досить поширеним, особливо по відношенню до церков. Так, для Покровської церкви в Новогеоргіївську в 1765 році від «доброхотних дателей» з « просительной книгой» було зібрано 200 рублів. Крім цього, 16 січня 1767 року було видано Єпископом Переяславським Гервасієм прохальну книгу для збору пожертви в Січі Запорозькій. Текст грамоти зберігається і повністю наведено в Херсонських Єпархіальних відомостях.

Місто Новогеоргіївськ зникло з лиця землі з будівництвом Кременчуцької ГЕС і водосховища при ній. У зоні затоплення опинилось понад 500 населених пунктів. На кінець 50-х років ХХ століття у місті Новогеоргіївську залишилась одна церква – Воскресенська. A бере вона початок в останній рік ХVІІІ ст. Брати Бондареві, купці-старообрядці Омелян та Макарій побудували дерев`яну церкву в ім`я Воскресіння Христового. Церква була старообрядська, з 1807 року почала іменуватись єдиновірною. У 1827 році її доводилося споруджувати заново, бо колишнє місце потрапило в зону розливу річки Тясмин. Брати Бондареви, на капітал 10000 рублів асигнаціями побували кам`яну церкву. Місце для будівництва храму було вибрано там, де жив генерал-майор Іван Дмитрович Хорват (помер у 1791 або в 1793 році).

В 30-х роках ХХ століття церква була перебудована. У фондах Світловодського краєзнавчого музею збереглися два унікальних фото. На одному – на фоні настінного розпису із зображенням вождів комуністичної доби увічнено активістів на будівельних лісах. Інше фото зберегло напис, зроблений, вочевидь, ще в ті часи фотографом «Ударна бригада з перетворення церкви на Будинок культури 7.11.1930р.»

В селі Андрусівці, яке своєю назвою завдячує козаку Андрусю, сьогодні діє невеличка церковка. В «Херсонських Єпархіальних відомостях» під 1780 роком знаходиться опис Андрусівської церкви.

Церква Андрусівки в ім’я Георгія Побєдоносця (на фото). Побудована з дерева. На гробниці для святих дарів напис свідчить, що вона була збудована 1752 року, 1 березня, в Андрусівці силами військових поселян.

Одним із найдавніших населених пунктів нашого краю є Воронівка. Як «нове місто» Воронівка вказана на карті Гійома де Боплана. Сьогодні від Воронівки залишилась лише назва Воронівських островів, що в Кременчуцькому водосховищі. У Візиті церков Чигиринського деканату за 1741 рік вказується, що церква була побудована 1726 року після спаленої церкви. Священиком описаної церкви був Іван Якубович, посвячений на службу 21 червня 1725 року.

Глинська Михайло-Архангельська церква була збудована в 1765 році при священику Якові Інгульському. В 1772 році церква була добудована і тоді ж освячена.

В дослідженні уже не раз цитувалися написи на потирах, гробницях, церковних книгах та все ж дозволю собі зробити ще одну цитату, бо в ній не лише історичні факти, а ще й наша винахідлива душа. Йдеться про церкву в селі Калантаєві: «соорудил потир сей Раб Божий Алексей Космін, житель села Калантаевки до храму Пр. Богородицы і вручил оный пресвитеру Покровскому Симеону Петрову в церковь для литургисания Божественной литургии в 1774 г., а по случаю якого, не дай Боже,тривоги либо чого іншого, щоб вам его взять до себя додому для сохрану».

З будівництвом ГЕС зникло з лиця землі село Новолипове. Відомо, що церква в цьому селі була збудована в 1724 році . Під 1796 роком значиться в Новолиповому церква Покровська, дерев`яна, 5-го класу, церковної землі 38 десятин. Леонтій Похилевич зазначив, що Новолипівська церква «очень приличной утварью і ризницею».

Останній у нашому дослідженні населений пункт – Власівка. В «Клірових книгах» по Полтавській Епархії вдалося віднайти таку інформацію. В 1739 році була збудована Рождество-Богородична церква. Про кошти, на які велося її будівництво сказано «Іждівенієм поміщика Павла Апостола» Чи не від гетьманського роду веде свій родовід цей поміщик?

З`ясувати це поки що остаточно не вдалося, та все ж ця версія знаходить підтвердження зв`язку Гетьмана Данила Апостола з Власівкою. Процитуємо довідник «Генеральное следствие о маєтностях Миргородского полка 1729-1730гг.»

«В 1723 році Миргородський полковник Данило Апостол подал Універсал, за яким «вспоможенія господарства» Власівською сотнею володів Михайло Майборода. Крім згадуваної церкви на Влaсівці була Покровська церква, яка була збудована 1782 року.
Втішає, що ці церкви знайшли своє продовження сьогодні. Хочеться вірити, що процес цей не буде епізодичним.

Ольга АБОЛМАСОВА.

Поширити
"Вісті Світловодщини"