Досвід і молодість – співпраця на результат

355

Світловодську районну раду представляють педагоги, працівники сільського господарства та соціальної сфери. Великою родиною її вважає один з представників старшого покоління депутатського корпусу – Микола Ілліч Хоменко.

Світловодщина зустріла молодого спеціаліста влітку 1977 року. Спочатку він працював вчителем школи №3, але одного разу, зустрівши тодішнього начальника відділу освіти Івана Петровича Рака, між іншим сказав йому, що хотів би працювати у сільській школі. І вже через три місяці Микола Ілліч прийшов працювати у Федір­ківську школу, яку очолив у січні 1980р. Окрім депутатства у районній раді, де інтереси своєї громади він представляє уже вшосте, Миколу Хоменка обирали і депутатом сільської ради. Як говорить сам Микола Ілліч, у самоврядуванні його привертає саме можливість позитивно змінити життя громади. У спільних, іноді емоційних дискусіях, народжується істина. Приємно, що районна рада і районна державна адміністрація спів­працюють – це дозволяє втілити в життя багато проектів, важливих для наших територій.

– Я задоволений, що нам вдається співпрацювати із Федірківською сільською радою, сільським головою та сільгоспвиробниками. Спільно вдається зробити чимало.

Колеги по виконкому, членом якого є і Микола Ілліч, говорять про нього, як про людину з активною життєвою позицією. Сьогодні він освоює ще одну, не менш важливу посаду – Миколу Хоменка обрано головою ветеранської організації Федірок. Попереду ще багато планів і напрацювань, адже самоврядування щодень зміцнюється, з’являються нові важелі керівництва, працювати приходить молодь, і що найголовніше – ми усі готові діяти.

Поряд із досвідченими народними обранцями, які складають переважну більшість депутатського корпусу Світловодської районної ради, працює і молодь. Серед них Сергій Скопич та Андраник Тартикян.

Сергій Анатолійович Скопич у місцевому самоврядуванні працює більше двох років. Серед своїх колег зарекомендував себе як відповідальна людина, до його думки дослухаються навіть досвідчені депутати. Яку мету ставив перед собою Сергій Анатолійович, коли йшов на вибори, він розповів під час нашої з ним розмови.

– У мене завжди було велике бажання працювати з людьми і для людей. Це більшою мірою вплинуло і на вибір професії. Я не можу сказати, що хотів стати вчителем – було бажання працювати з дітьми. Тому після закінчення Григорівської школи обрав відповідну професію. Маю дві освіти – юридичну та педагогічну. Після закінчення навчання працював вчителем історії та правознавства у школі №7, м. Світловодськ, заступником директора з навчально-виробничої роботи ПТУ №5, кілька місяців виконував обов’язки директора цього навчального закладу. А віднедавна працюю начальником відділу освіти, молоді та спорту Світловодської РДА.

Так сталося і з депутатством. Я з 1990 року живу у Григорівці, тож добре знаю проблеми, які є у сільських громадах. Тому, коли у 2014 році з’явилася можливість стати депутатом районної ради сьомого скликання, я нею скористався. Нині в районній раді представляю Григорівську громаду. Так як моя професійна діяльність пов’язана з молоддю, то і як депутат районної ради, я більше приділяю уваги питанням, пов’язаним із молодіжними програмами – спортом, розвитком освіти, медицини, культури тощо. Адже лише коли у селі буде залишатися молодь, село просто буде приреченим на розвиток. Сьогодні в районі є Центр дитячої та юнацької творчості, є спортивна школа, відкриваються дитячі садки, поновлюється матеріально-технічна база освітніх закладів, і це не може не радувати.

– Ви сьогодні є представником і районного органу місцевого самоврядування, і керівником структурного підрозділу райдержадміністрації – відділу освіти, молоді та спорту. Як вдається поєднувати роботу?

– Все вдається. Нині я, як державний службовець, повинен створити всі умови, аби учні мали змогу отримувати гідний рівень освіти. А як депутат районної ради, беру участь у прийнятті важливих для району рішень, у тому числі і тих, які сприяють покращенню рівня освітніх послуг.

– А чи вистачає часу на приватне життя? Адже у Вас, є донька-першокласниця, яка потребує татової уваги; напевно, є улюблене захоплення…

– Вільного часу дуже мало. Так сталося, що робота і є моїм захопленням, хоча я люблю футбол, волейбол, вдається інколи приділити час вокалу (кажуть, я непогано співаю). Я змалечку був на стадіоні, бо батько у минулі часи працював інструктором зі спорту в колгоспі, тому я з ним був на всіх змаганнях. Та й зараз, коли випадає нагода, із задоволенням відпочиваю на стадіоні. Мої вокальні здібності раніше часто ставали у нагоді під час загальносільсь­ких, районних та обласних свят, інших культурних заходів. Зараз більше співаю для особистого задоволення. До того ж, як Ви зазначили, у мене є донька, яка нині навчається у 1 класі. І хоча через мою зайнятість з нею більше займається дружина, я теж намагаюся брати участь у її шкільному житті. Тому моє щоденне життя досить насичене – нудитися без діла ніколи.

– Сергію Анатолійовичу, з якою метою Ви прийшли до районної ради?

– Перш за все, у районній раді я відстоюю інтереси громади, яка мене обрала – Григорівської сільської ради. А окремо взята громада буде успішно розвиватися, коли й інші території нашого району будуть мати позитивний розвиток. Тому першочерговим своїм завданням маю працювати якомога краще: не пропускати засідання сесій, брати участь в обговоренні усіх питань, особливо тих, які стосуються соціально-економічного розвитку району, тощо. А ще я розумію, що нині Україна переживає активну фазу впровадження реформ. Інколи вони є не зовсім популярними. Та вважаю, кожен депутат будь-якого рівня має брати на себе відповідальність у прийнятті тих чи інших рішень, бо від цих рішень, інколи, залежить успіх регіону.

Андраник Тартикян теж вперше став депутатом. Обраний він також від Григорівської сільської ради.

Андраник Тартикян народився у Григорівці, навчався у місцевій школі, а після її закінчення вступив до національного університету ім. Шевченка. З отриманим багажем знань він повернувся у Григорівку, аби допомагати розвивати сімейний бізнес, який започаткував його тато Айкарам Тартикян. Андраник Айкарамович має свій бізнес і в Києві, але саме розвиток Світловодщини в пріоритеті молодого депутата.

– Я родом із села. Пам’ятаю, коли, навчаючись в університеті, сказав, що живу у селі. Дівчата-однокурсниці, які проживали в Києві, розсміялися. Ще тоді у мене з’явилося велике бажання зробити все можливе, аби моя Григорівка стала гарним селом із розвиненою інфраструктурою, щоб жити у селі було престижно.

Над втіленням своєї мрії і працює молодий бізнесмен. Наразі він – права рука свого тата, відповідає за найскладніші ділянки роботи. Григорівка для Андраника – це його дім, а в домі, як він каже, має бути порядок.

– Я люблю своє село і люблю людей, які там живуть. Це, справді, гарні, добрі, а головне – працьовиті люди, які варті того, аби мати все найкраще. Наша родина, а у нас сімейний бізнес, активно працює над благоустроєм Григорівки. Наразі ми вже відремонтували фактично всі основні дороги, допомагаємо медичним закладам, які розташовані у селах Григорівської сільської ради, брали участь у ремонті Григорівського Будинку культури. Та основна галузь, яку ми завжди будемо найбільше підтримувати, це Григорівська школа та дитячий дошкільний навчальний заклад. Школярі Григорівки повинні мати все, аби повноцінно розвиватися, і не лише під час уроків, а й в позаурочний час. Навіть фінансово ми відзначаємо, за результатами навчального року, кращих учнів та вчителів, – сказав Андраник Тартикян.

– Пане Андранику, Ви – самодостатня людина, успішний бізнесмен. Чому вирішили стати ще й депутатом районної ради?

– Перш за все я хочу брати участь у розбудові інфраструктури Світловодщини. Адже це основна складова успішного розвитку і громади Григорівки. Я і працюю, і навчаюся, у більш досвідчених депутатів, вивчаю систему роботи органу місцевого самоврядування. Я тут живу, тому буду робити все, що від мене залежить, аби в моєму домі було комфортно всім: і нам, його мешканцям, і гостям.

Від себе додам, що як благодійників, родину Тартикянів знають мало чи не в кожному селі Світловодщини. Також мало не щотижня наші волонтери відвозять допомогу воїнам-захисникам на Схід, і щоразу родина Тартикянів є серед тих, хто цю допомогу формує. Це справжні патріоти нашої держави з вірменським корінням, для яких Україна стала Батьківщиною.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.