Хочеться, щоб наше місто було чистим і красивим

51

Погодьтеся, приємно жити в ошатному місті, прогулюватися чистими вулицями, парками. А головне – все це наша з вами справа. Чи важко викинути обгортку від цукерки не під ноги, а в смітник? Звичайно, ні. Чи важко наповнений сміттєвий мішок винести до сміттєвого баку, а не викинути з вікна автомобіля на узбіччі дороги? Та таки ж не важко. Але повсюди: і під ногами, і в парках, на узбіччях доріг ми бачимо сміття, лаємося, мовляв, «…а ще говоримо, що йдемо в Європу…» І нічого, окрім балачок, не робимо, аби щось змінити.
Якось на тижні спускаючись Другою об’їзною до Великого табурищанського озера, я помітила людей, які ходять парком, біля дороги і збирають сміття. Вже наповнені мішки стояли обабіч дороги, а діти та дорослі виносили все нові пакети, розчищали дренажні канали від сміття та обламаних гілок. Моя професійна цікавість взяла гору, і я підійшла до однієї жінки, запитала, яку організацію вони представляють і що за акцію проводять. Виявилося, працювала мама і її двоє діток – донька і син. «Нижче дорогою працює наш керівник. Звати його Олександр Ухналь. Підійдіть до нього, він вам все розповість».
Підійшла до керівника – досить молодого чоловіка, який разом з усіма зносив поламане гілля.
– Ми – прихожани церкви «Ковчег Спасіння», яка знаходиться тут неподалік. Я займаюся роботою з молоддю та дітьми. Сьогодні вийшли прибрати узбіччя дороги та схили парку, бо ж скоро велике свято – Великдень. У цей день багато людей ітимуть цією дорогою до церкви, тому хочеться, щоб їхній шлях був приємним. Ось і вийшли прибрати, – говорить пан Олександр.
– Але тут працює не лише молодь.
– Так, сьогодні вихідний день, неділя, тому з дітьми вийшли до роботи і їхні батьки. Я вважаю, це дуже важливо, коли батьки показують приклад своїм дітям. Ніхто ж сторонній нам сміття не розкидає. Ось великі пакети, напевно, вивезли і викинули. А ось обгортки з-під морозива, пластикові та скляні пляшки – справа рук переважно молодшого покоління. Наші діти ніколи не викинуть сміття поза смітником, бо часто разом з батьками, зі старшими товаришами прибирають цю територію.
– До речі, як часто ви проводите такі трудові десанти?
– Другу об’їзну дорогу та біля Великого озера ми обов’язково прибираємо перед Великоднем. Та й протягом року виходимо збирати сміття, хочемо, щоб біля нашої церкви було чисто.
– Як багато тут збираєте сміття?
– Багато, вивозимо по кілька причіпів. Особливо багато сміття збирається після зими. Звичайно, хотілося б, щоб цього не було, щоб наш парк залишався чистим. Та поки що це лише мрії. Ми не чекаємо, щоб хтось це прибрав – організовуємося і працюємо самі. Такі акції носять і виховний характер для нашої молоді. А якщо ми прищепимо хоч частині молоді культуру поведінки у громадських місцях, на природі, я вважаю, це буде кроком вперед, у тому числі і до Європейських стандартів. У подібних акціях беруть участь близько 50-ти активних дітей та підлітків, прихожан нашої церкви. Їх треба виховувати, навчати, у тому числі і на власному прикладі.
– Можливо, варто було встановити якій агітаційні плакати, аби люди звертали на них увагу і не розкидали сміття?
– Ми це вже проходили: плакати розвішувати, сміттєві мішки закріплювали, смітники встановлювали і тут, біля дороги, і біля озера. Найдовше наші таблички протрималися біля озера – десь із півроку. Особливої користі це не принесло. Та ми не опускаємо руки, прибирали і будемо прибирати. Хочеться, щоб наше місто було чистим і красивим, – на завершення нашої розмови сказав Олександр Ухналь.
Світлана Калугіна.
Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно! Живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом
Олександра Шевченка та Українським
журналістським фондом.

Поширити
"Вісті Світловодщини"