Інтереси громади – наші з вами інтереси – не в пріоритеті

У китайців є такий вислів: «Немає нічого гіршого, аніж жити в епоху змін». Сьогодні цей вираз щонайкраще характеризує ситуацію, в якій опинилися, зокрема, жителі Світловодська та Світловодського району через адміністративну реформу, що до кінця 2020 року має перекроїти мапу кожної із областей України. Серйозність ситуації ми гостро відчули після того, як побачили модель територіального поділу нинішньої Світловодщини на об’єднані територіальні громади.
Чому так сталося, що в області вирішили на нашій території створити завідомо неспроможні громади – Великоандрусівську та Світловодську, адже вже сьогодні їм пророкують індекс податкоспроможності 0,76 та 0,61 відповідно?
Власівська громада, яка об’єднає навколо свого адміністративного центру кілька сільських рад, у тому числі і бюджетоутворюючу для Світловодського району – Павлівську, має всі шанси стати донором для інших територій – її індекс податкоспроможності складає 1,24.
Це означає, що через рік після її утворення з бюджету Власівської ОТГ «забиратимуть» надлишкові кошти і віддаватимуть тим, хто потребує дотації. Але для чого створювати таку складну схему, коли можна, за економічно-соціальними показниками, розрахувати все ще до утворення об’єднаних територіальних громад і об’єднати так, аби кожна з громад мала однакові шанси на життя?
Та, як кажуть, якщо в небі загорається зірка, то це комусь потрібно. А ми, прості жителі, вирішили не втручатися в цей процес і воліємо лише спостерігати, як ці зірки загоряться, а потім станемо свідками того, як вони почнуть згасати, бо ж мета адміністративної реформи – утворити спроможні території, які б мали потенціал для розвитку, а не для того, аби держава утримувала їх за рахунок дотацій зі свого бюджету. Дотацій­ні громади приречені.
З моменту прийняття обласною державною адміністрацією рішення про саме такий поділ Світловодщини на ОТГ пройшло достатньо часу, і наші депутати – сільського, районного, обласного рівнів мали б вже прийти до тями, обміркувати все, зібратися разом і виробити одну стратегію дій, якщо вони, дійсно, вболівають за нашу з вами долю. Не відреагував ніяким чином на цей процес і наш народний депутат – Олесь Довгий, який обіцяв опікуватися нашою територією. Та й ми, прості жителі, не мали б мовчати, адже це наше з вами майбутнє. Хіба нам однаково, як будемо жити далі, якими дорогами їздитимемо, в яких школах будуть навчатися наші діти? Та ніяких дій не відбувається.
Щоправда, депутати міської ради зверталися до обласного керів­ництва, до Кабінету Міністрів України зі своїми запереченнями і пропозиціями, бо ж такий «розклад», коли м. Світловодськ залишається без бюджетоутворюючої Власівки, їх дуже засмутив. І, неначе, представники Світловодської міської громади отримали підтримку від влади держави та обіцянку, що на теренах Світловодщини утворять одну громаду, куди ввійдуть усі села Світловодського району і м.Світловодськ. Про це міські активісти навіть повідомляли у мережі Facebook. Та, поки що, це лише слова, які до документів «не підшиєш». Потрібне рішення відповідної обласної комісії, на основі якого вносяться зміни до Перспективного плану формування територій Кіровоградської області. А такого засідання в області після 9 січня, як мені відомо, не було.
Хоча слід нагадати, що до цього депутатський корпус м. Світловодська не надто переймався об’єднавчими процесами. Секретар Світловодської міської ради Юрій Сап’янов, який нині виконує обов’язки міського голови, навіть не був присутнім на засіданні обласної комісії з питань утворення об’єднаних територіальних громад Кіровоградської області – ніхто ж не очікував на такий перебіг подій.
Як же нині користуються цією ситуацією деякі місцеві політики? Як на мене – досить цинічно. Про реальних людей ніхто не думає. Рушійною силою в цьому процесі стали власні інтереси: хто і де буде балотуватися на голову об’єднаної територіальної громади, яку вигоду отримає.
Міські депутати, замість того, аби консолідувати свої сили для спасіння нашої території, борються за крісло секретаря міської ради та інші ключові посади. Вже кілька сесійних засідань були присвячені лише тому, як «зняти» із займаної посади пана Сап’янова і змінити владу в місті. Та до цього часу так нічого і не вийшло, все відбувається за старим сценарієм – щоразу не набирається потрібної кількості голосів. Не можуть наші депутати домовитися між собою, все «тягнуть дишло у різні сторони», відволікаючи нашу увагу від основного – того соціально-економічного стану, в якому опинилося місто Світловодськ і в якому воно може опинитися в майбутньому.
Районні обранці нічим не кращі. Нагадаю історію. У листопаді 2019 року було затверджено Перспективний план формування територій Кіровоградської області (зі змінами), за яким на Світловодщині планувалося утворити три об’єднані територіальні громади: Великоандрусівську, Глинську та Світловодську. На початку 2020 року керівництво держави надало громадам ще одну можливість остаточно внести змін до Перспективного плану формування своїх територій. Тоді 3 січня, коли на Світловодщині з робочим візитом перебував голова обласної державної адміністрації Андрій Балонь (зустрічався з громадою Власівки з питань об’єднання), голова районної ради Роман Домбровський скликає засідання новоствореної районної комісії з питань об’єднання громад і робить спробу «об’єднати» усіх сільських голів в одному бажанні – створити єдину територіальну громаду за принципом «один район – одна громада». Те, що це фарс, було очевидно. Єдиною метою пана Домбровського, як на мене, було «перекроїти» під себе Світловодський район, що підтверджується і створенням районної комісії з питань об’єднання територіальних громад – ще однієї (бо така комісія в районі вже була створена), а також тим, як проводилося засідання. Про це я писала у газеті №2 (стаття «Підкилимні ігри у Світловодській районній раді»). Це було схоже не на обговорення, а на якісь договорняки. Склалося враження, що пан Домбровський робить спробу створити в районі територію для свого кар’єрного злету, і спілкуючись за «закритими дверима» із сільськими головами, він підтвердив свої наміри «іти» на вибори голови об’єднаної територіальної громади.
Та на шляху до мети була перешкода – три сільські ради – Глинська, Григорівська і Микільська, які, об’єднавшись, могли б завадити планам Романа Домбровського. Тож основним завданням цього засідання було «розбити» міцний союз між зазначеними сільськими радами. Аргументуючи економічною доцільністю створення єдиної об’єднаної територіальної громади, куди мають ввійти всі сільські ради Світловодського району, опираючись на підтримку давніх друзів – Озерського, Великоскельовського, а також Захарівського сільських голів, неочікувано для всіх, без широкого обговорення, пан Домбровський «протягує» рішення створити об’єднану територіальну громаду, до складу якої ввійдуть усі сільські ради району, з адміністративним центром у Микільському, цим самим поставивши Микільську громаду в опозицію до Глинської та Григорівсь­кої.
Також пан Домбровський письмово звертається до голови обласної ради Олександра Чорноіваненка з тим, аби Микільську сільську раду вивести зі складу Світловодської міської громади (за Перспективним планом, затвердженим у листопаді 2019 року)…
То що ж це??? На засіданні комісії він з усієї сили доводить, що район не треба «рвати», а в листі до голови обласної ради переймається тим, аби Микільську сільську раду приєднати до Глинської об’єднаної територіальної громади (за раніше прийнятим Перспективним планом (зі змінами)? Мовляв, не можна розділяти Григорівську і Микільську сільські ради по різних об’єднаних територіальних громадах, бо вони мають один на двох освітній простір (Ліцей «Надія» та дошкільний виховний заклад), тож тісно пов’язані між собою.
Та сьогодні, аналізуючи ситуацію і спостерігаючи, як активно Роман Домбровський взявся презентувати себе як майбутнього кандидата на голову Власівської об’єднаної територіальної громади, стає зрозуміло, що прикриваючись цими, на перший погляд, благородними намірами, він просто розчищав собі дорогу на вибори голови Власівської ОТГ, «прибираючи» зі свого виборчого майданчика ту сільську громаду, де б ніколи не отримав підтримку – Микільську. І сьогодні, коли за останніми змінами до Перспективного плану формування територій Кіровоградської області, на території Світловодщини планується створити три громади, у Романа Домбровського є вибір, де балотуватися на голову ОТГ. Це і Великоандрусівська громада (він розраховує на підтримку Іванівської, Захарівської та Микільської (бо ж боровся за те, аби Микільське стало центром ОТГ) сільських рад, а також на частину незадоволених нинішнім сільським головою жителів сіл Подорожнього та Великої Андрусівки); і Власівська ОТГ, де він розраховує на підтримку Великоскельовської, Озерської, а також переважної більшості виборців Миронівської та Павлівської сільських рад (бо свій же, з району). Світловодська міська громада, йому, звісно, не цікава, тут він ніколи не виграє вибори. Чи дійсно це так і я маю рацію, незабаром стане зрозуміло.
Але чому сільські голови нічого не зробили і не роблять для того, аби завадити цьому сценарію? Чому не можуть домовитися між собою, щоб не дати розірвати район на шматки? Чому не об’єдналися навколо єдиної мети – утворення спроможної, інвестиційно привабливої території, яка б мала перспективи на розвиток, а дозволили собою маніпулювати? Для мене ці питання залишаються без відповіді.
Сьогодні, за останніми змінами до Перспективного плану формування територій Кіровоградської області, ми бачимо, що нас чекає. І відповідальність за це лежить на всіх нас. Важливо, аби нашою бездіяльністю не скористалися такі далекоглядні політики, як Роман Домбровський, аби задовольнити свої амбіції. Адже для них інтереси громади – наші з вами інтереси – не в пріоритеті.
Світлана Калугіна.