Історичний календар Світловодщини на 2018 рік

Наразі у Кропивницькому видавництві «Імекс-ЛТД» виходить «Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти.». А яке місце в ньому займає Світловодщина? З таким запитанням звернулися до постійного автора видання, відомого краєзнавця Володимира Боська.

251

Як розповів Володимир Миколайович, у новій (уже тринадцятій) книзі календаря зустрічаються і біографії людей, відомих у різних сферах діяльності, які пов’язані зі Світловодщиною.

Наприклад, біографія державного діяча і літературознавця Олексія Корнійовича Романовського, уродженця Талової Балки (1918-2014), якому 18 лютого відзначатимуть 100-річний ювілей. Закінчивши Курси підготовки педагогів Полтавського учительського інституту, він до 1939 вчителював у рідному селі. Учасник Другої світової війни. У 1951 закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. Горького. Був ректором Київського державного педагогічного інституту іноземних мов та Київського державного педагогічного інституту імені Горького, а з 1973 по 1977 – міністром культури УРСР. Доктор філологічних наук, професор. Член Спілки письменників СРСР (1966). Заслужений працівник народної освіти України. Заслужений працівник культури України.

70 років тому, 28 березня, у селі Павлівка народився Микола Борисович Славинський – літературознавець, поет і прозаїк. У 1978 закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював у газетах «Молода гвардія» та «Літературна Україна», був заввідділом журналу «Київ», заступником головного редактора журналів «Ук­раїна» та «Слово і час», головним редактором журналу «Науковий світ». Автор чисельних книг. Член Національної спілки письменників України (1988). Секретар НСПУ. З 2016 – директор видавництва «Український письменник». Лауреат кількох літературних премій.

Тепер затоплений рукотворним морем Новогеогіївськ колись став місцем народження військового діяча Федота Пилиповича Гайворонського (1918-2013), котрому 7 червня виповнилося б 100 років. З вересня 1936 по серпень 1937 він працював учителем неповної середньої школи села Глинськ Новогеоргіївського району. У Червоній Армії – з вересня 1937. Бойове хрещення прийняв на річці Халхін-Гол. А в роки Другої світової брав участь у Сталінградській битві. У подальшому воював на 3-му Українському та 1-му Білоруському фронтах. Отримав чисельні нагороди. З 1969 по 1988 – в Академії Генерального штабу, заступник начальника з наукової роботи. Генерал-полковник.

8 червня відзначив би 65 років від дня народження уродженець села Чаплине Віктор Ваніфатович Безверхий (1953-2009), громадський діяч, благодійник і перший президент футбольного клубу «Динамо Київ». У зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища його сім’ю переселили до Світловодська, де Віктор закінчив середню школу. У 1976 – фізичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З 1976 по 1979 працював на київському заводі «Арсенал» інженером-дослідником центрального конструкторського бюро. Автор чотирьох винаходів та багатьох публікацій у наукових журналах. У 1987 очолив один з перших у СРСР – Київський центр науково-технічної творчості молоді «Прогрес». З 1989 по 1993 був президентом футбольного клубу «Динамо Київ», створеного в порядку експерименту як державно-громадське об’єднання. Одним з перших виступав за проведення національного чемпіонату України. Динамівці почали виходити на футбольне поле у жовто-блакитній формі. Був організатором і меценатом першої у незалежній Україні виставки-ретроспективи «Український авангард – 20-40-і, 60-80-ті роки», першої масштабної виставки «Сучасне мистецтво України» за кордоном, яка з успіхом пройшла влітку 1992 року у Відні. Ініціатор і перший меценат робіт з відродження Михайлівського Золотоверхого собору.

28 липня, 45 років тому, у селі Подорожнє народився Ростислав Володимирович Мельників, поет, критик, літературознавець. У 1995 закінчив філологічний факультет Харківського державного педагогічного університету імені Г. Сковороди. Кандидат філологічних наук (1998), доцент кафедри української літератури. Член Асоціації українських письменників (1997) та Національної спілки письменників України (1998). Один із засновників літературного угруповання «Червона Фіра», співорганізатор фестивалю сучасної поезії «Авангард-Фест». Автор чисельних книг поезій. Твори перекладалися англійською, німецькою, боснійською, італійською, польською, словенсь­кою, чеською, російською мовами.

15 вересня 1978 року у Світловодську народився Анатолій Анатолійович Пашинін, актор театру і кіно, громадський діяч. У шкільні роки займався боксом і карате. Навчався у Запорізькій державній інженерній академії. Закінчив Вище театральне училище імені М. Щепкіна в Москві. З 2001 по 2014 рік знявся у 38 російських та українських фільмах: «Адмиралъ», «Мы из будущего», «Провинциалы», «Грозовые ворота», «Побег» та ін. Зіграв одну з головних ролей – Михайла Гурмана – в українському телефільмі «Украдене щастя» (за п’єсою Івана Франка) (2004). Знявся також в українській стрічці «Зраджений друг» (2012), у телефільмі «Ґудзик» (2008), у телесеріалі «Ундіна» (2003) та ін. Підтримав Євромайдан. З 2014 живе в Україні у батьків, у Запоріжжі. Різко засудив анексію Криму та російську агресію на Донбасі. Відвідував українських бійців-«кіборгів» на фронті. У серпні 2017 добровільно вступив до Збройних Сил України для проходження військової служби у зоні АТО.

30 вересня виповнилося б 60 років Сергію Івановичу Шевченку (1958-2015), історику, архівісту, краєзнавцю, педагогу. Його шкільні роки пов’язані з Павлівкою, де він і похований. У 1981 закінчив історичний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1983 по 1991 працював директором Державного архіву Кіровоградської області (ДАКО). Очолював обласну філію Спілки архівістів України. З 1991 – на викладацькій роботі у КДПУ ім. В. К. Винниченка. Кандидат історичних наук (1997), доцент кафедри всесвітньої історії. Автор сотень статей та чисельних книг історико-краєзнавчої тематики. У 2016 в ДАКО сформовано особовий фонд Сергія Шевченка. У 2017 ОУНБ імені Дмитра Чижевського видано бібліографічний покажчик «Сергій Шевченко: історик, педагог, краєзнавець». Лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова (1996).

80 років тому, 8 жовтня 1938 року, в селі Вітрівка Новогеоргіївського району (затопленого Кременчуцьким водосховищем) народився Олександр Михайлович Заболотний, графік і живописець. У 1972 закінчив Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова. Працює в галузі станкової графіки, живопису. Член Національної спілки художників України (1989).

Сто років тому, 20 жовтня 1918 року, в селі Бугруватка народився Андрій Прокопович Бойчук (1918-1985), літературознавець та педагог. Закінчив Олександрійський політпросвітний технікум, Кіровоградський педінститут (1949), аспірантуру та докторантуру. Працював завідуючим клубом, учителем, завідуючим кафедрою української літератури у Кіровоградському державному педагогічному інституті ім. О. С. Пушкіна. Кандидат філологічних наук, професор.

135 років тому, 16 листопада 1883 року, в Новогеоргіївську народився Михайло Григорович Шуйський (1883-1953), співак (драматичний баритон) і педагог. Вокальну освіту здобув у Віденській консерваторії (1911). Дебютував на сцені Віденської опери. У 1911-1912 – соліст оперного театру м. Лінц (Австрія). Згодом співав в оперних театрах Катеринослава (1917-1923), Києва (1923-1926), Харкова (1926-1927), Одеси (1931-1932) та Пермі (1933-1949). Серед кращих партій: Остап («Тарас Бульба» М. Лисенка), Онєгін, Мазепа (однойменні опери П. Чайковського), Фігаро («Севільський цирульник» Россіні) та ін. Заслужений артист РРФСР (1945).

40 років тому, 13 грудня 1978 року, в селі Свердлівка (нині – Вільне) народився Віталій Нуралійович Іскандаров (1978-2015), герой АТО. У 1995 закінчив Павлівську школу Світловодського району. Служив старшим сапер-гранатометником у 57-й окремій мотопіхотній бригаді. Зник безвісті 6.02.2015 після бою поблизу Чорнухине (Попаснянський район Луганської області) під час танкової атаки російських збройних формувань. Згодом упізнаний серед загиблих. Похований на батьківщині. На фасаді Павлівської ЗШ відкрито меморіальну дошку. Занесений до Книги Пошани Світловодського району. Нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» III ступеня (2015).

90 років тому, 14 грудня 1928 року в Новогеоргіївську народилася Тамара Олександрівна Бажан (1928-2005), лікар-гігієніст. У 1954 закінчила Дніпропетровський медичний інститут, де й працювала з 1957. Доктор медичних наук (1983), професор (1984). Мала наукові дослідження у галузі теорії та історії української медицини, розвитку соціальної гігієни та охорони здоров’я.

26 грудня виповниться 50 років урод­женцю Світловодська Олегу Олександровичу Бабенку, літературознавцю та краєзнавцю. У 1993 закінчив філологічний факультет КДПІ ім. О.С. Пушкіна, у 2005 – Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. З 2013 – директор Державного архіву Кіровоградської області. Автор, співавтор та упорядник чисельних книг, зокрема «Нове наше море» про будівництво КремГЕС та створення Кременчуцького водосховища. Голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Член Національної спілки письменників України (2014). Головний редактор щорічного видання «Між Бугом і Дніпром. Науково-краєзнавчий вісник Центральної України» (2014). Лауреат обласних премій: краєзнавчої імені Володимира Ястребова (2004) та літературної імені Євгена Маланюка (2013).

Підготував Федір Шепель, краєзнавець, м. Кропивницький.

Поширити
"Вісті Світловодщини"