Коли допомога ближньому – поклик дущі

25

Минулого тижня ми відзначали День працівників соціальної сфери України.
На перший погляд буває важко оцінити важливість і складність цієї професії. Але якщо згадати, що до переліку послуг працівників соціальної допомоги вдома відноситься приготування їжі та годування, придбання та доставка продуктів, товарів, медикаментів, виклик лікаря, допомога у прибиранні приміщень, прання, допомога у забезпеченні паливом, оформлення субсидій та оплата комунальних послуг, допомога в обробітку присадибних ділянок та ряд інших життєво необхідних послуг, а коли ще й у одного соціального працівника не один і не два підопічних, для яких, насправді, найголовнішим є не увесь цей перелік справ, а увага і спілкування, стає очевидним, що це дійсно важка робота, яка вимагає багато фізичних і моральних сил.
Завідуючою відділення соціальної допомоги вдома Світловодського районного територіального центру є Надія Володимирівна Мірошниченко, яка з любов’ю і щирим теплом розповідає про свою професію.
– Надіє Володимирівно, коли Ви почали працювати у соціальній сфері?
– Трохи більше, ніж 18 років тому, після повернення з Владивостоку, де працювала у рибному господарстві. Ще раніше я працювала на заводі “Калькулятор”. Хоч можна сказати, що це геть різні направлення, але свою соціальну роботу я люблю, у ній знаходжу розраду і задоволення.
У 2000 році я стала соціальним працівником відділення по наданню натуральної та грошової допомоги, через два роки – завідуючою цього відділення, а з 2007 року – завідувач відділення соціальної допомоги вдома.
– Скільки працівників трудиться у вашому відділенні?
– Тут працює 23 соціальних робітники, які обслуговують 225 підопічних, для яких вони стали незамінними помічниками.
Повсякденна робота соціальних робітників складна, без перебільшення виснажлива, адже незважаючи ні на що, вони віддані серцем і душею своїй професії, своїм підопічним, для яких стали життєвою опорою, надією на те, що старість їх не буде одинокою. Звичайно, хатні справи, а особливо у селі, де окрім будинку є і присадибна ділянка, забирають дуже багато часу, але для стареньких найважливішим є саме спілкування. Треба розуміти, що вони чекають своїх соціальних працівників ледь не з вечора – розповідають їм про свої турботи і тривоги, згадують минуле, рідних та близьких, діляться спогадами. Соціальний працівник не має права знехтувати цією довірою.
Без перебільшення стверджую – соціальні працівники обрали нелегку, але благородну й надзвичайно важливу та відповідальну справу. На це здатні люди з великим серцем. Від їх професіоналізму та компетентності, високих особистих якостей залежить якість життя людей, їх соціальне самопочуття, впевненість у завтрашньому дні. На плечі соціальних працівників покладене одне з найважливіших і найвідповідальніших завдань – державна підтримка і соціальний захист громадян, заснована на принципах індивідуального підходу до кожної людини.
– Що особисто Вам подобається у своїй професії?
– Мені подобається сама соціальна робота – спілкування з підопічними, можливість надання допомоги тим, хто її потребує. Приємно, що під час виїзної роботи у район мене знають наші підопічні, часом телефонують з різних питань, які потребують і негайного вирішення і просто заради спілкування. Не можу висловити ту вдячність, яку я часто відчуваю завдяки своїй роботі.
Власне, я спілкуюся не лише з підопічними, але й з їхніми близькими, родичами, бо вважаю, що це теж важливо у професії соціального працівника.
Окремо хочу додати про своїх колег. Я щиро ціную їхню небайдужість, відкриті і добрі серця, професіоналізм, адже багато з них працює у територіальному центрі не один десяток років, є й такі, у кого в трудовій книжці єдиний запис про прийняття на роботу соціальним робітником. Звичайно, не всі залишаються у цій професії, адже це важка робота, яка потребує не тільки великих фізичних сил, але і вміння вислухати та розрадити, що іноді набагато важливіше. Працювати сюди приходять за покликанням.
Хочу сердечно привітати зі святом своїх колег та особисто нашого керівника Дарію Ільїну, яка щиро переймається турботами стареньких, забезпечила соціальних працівників спецодягом, велосипедами, покращила матеріальну базу терцентру.
Дякую вам за професіоналізм, щирі серця, за тепло, яке ви даруєте своїм підопічним. Не зважаючи на труднощі та випробування, на які є щедрим наше життя ви гідно виконуєте свою роботу. Щиро дякую за це, дорогі соціальні працівники!
Ніна Сокуренко.