Коротка історія Криловської протопопії до скасування Нової Сербії

113
Реклама

Споконвіку українці сповідують християнську віру і дотримуються християнських звичаїв та обрядів. А для самоорганізації та згуртування історично виникла необхідність територіальної організації та спорудження функціональних приміщень. Отож, як тільки наші землі почали заселятися та освоюватися і цей процес досягнув свого певного розвитку (кін. 17-поч. 18 ст.), на них виникає христи­янсь­ка територіальна організація – спочатку намістія, а потім протопопія, будуються церкви, громада організовуюється у церковні приходи, налагоджується церковна сфера суспільного життя.

Криловська намістія з відходженням Задніпровських місць (так називалися наші землі у тогочасній офіційній документації) до Миргородського полку Гетьманщини в складі Ро­сійсь­кої імперії у 1732 році, ввійшла до складу Сорочинської протопопії (адміністративна установа, ймовірно, стала в цей час знаходитись у Криловській слободі, напроти старого містечка Крилова). Під час Російсько-турецької війни 1734-39 років населення з території Задніпровських місць перейшло на лівий берег Дніпра, перенісши з собою церковний інвентар, а залишені будівлі церков були пограбовані, зруйновані або спалені татарами. Після закінчення війни населення, що знову повертається в ці місця, за дозволом Ки­­ївського архієрея 1741 року та підтримки влади Гетьманщини, поступово відбудовує церкви у слободах і селах. У 1747 році Криловська намістія отримала статус хрестової, а в 1750 році була переведена у статус протопопії. Проте, нестерівський, криловський покровський, табориський, круковський іереї не виявили бажання ввійти зі своїми приходами до її складу, а хотіли, так як і раніше, бути у складі Сорочинської протопопії. В цей час Кри­ловсь­ку протопопію очолював Симеон Петров, (який керував ще намістією з 1735 року) і складалася з 14-х приходів (15-ти церков і ще однієї закладеної) і входила до складу Київської єпархії.

Зі створенням у 1752 році Нової Сербії переважна більшість населення Задніпровських місць переходить до новоствореного у 1754 році Слобідського козачого полку та на землі Війська Запорізького, меншість – на лівобережжя Дніпра та в Польщу, а разом з ними і священики. Населенню було заборонено переносити церкви на нові місця проживання, лише можна було забрати з них церковне майно та інвентар. У Новій Сербії створюється нова Новомиргородська протопопія гу­сарсь­кого полку, яку очолював протоієрєй Петро Булич, а Криловську протопопію пандурського полку продовжував очолювати Симеон Петров. У 1757 році вся місцевість Нової Сербії віднесена указом Святійшого Синода до Переяславсько-Бориспільської єпархії, у тому числі і територія Криловської протопопії.

За відомостю 1760 року, у Криловській протопопії було 10 церков і одна, будівництво якої ще було незавершене, всі Київської митрополії. В 1764 році було організовано Єлисаветградське духовне правління, правителем якого став священник Василь Логовик. Це правління займалося духовними справами Жовтого і Чорного гусарських полків, які утворилися на території скасованої Нової Сербії і у підпорядкування якого ввійшла, у тому числі, і Криловська протопопія.

Світловодський міський краєзнавчий музей запрошує юних краєзнавців до співпраці у вивченні історії рідного краю.

Андрій Бутко, директор Світловодського міського краєзнавчого музею.