Лімфома – не смертний вердикт

    15 вересня – Всесвітній день боротьби з лімфомами

    114
    Реклама

    За І півріччя 2017 року серед населення м. Світловодська та Світловодського району заре­єстровано 9 випадків захворювання на лімфоми (І півріччя 2016 року – 3).

    Терміном «лімфома» в медицині називають цілу групу онкозахворювань, при яких уражаються клітини лімфатичної системи. Виникають пухлинні утворення з лімфоцитів, головних клітин імунної системи. Вони проходять кілька стадій дозрівання, а рак може розвиватися на будь-який з них (ось чому у лімфом стільки форм). Первинний осередок захворювання часто дислокується в лімфовузлах або інших органах імунної системи – наприклад, в селезінці, кістковому мозку. Але оскільки лімфоїдна тканина мається на більшості органів людини, злоякісна пухлина може виникнути практично в будь-якому органі. «Аномальні» лімфоцити переміщуються по організму за допомогою крові і лімфи, тому можуть швидко досягати всіх частин тіла. За відсутності спеціального лікування хвороба прогресує і, як будь-яка онкологія, може привести до смерті.

    Всі лімфоми поділяють на дві великі групи: ходжкінські і неходжкінські. Обидва види захворювань вражають лімфатичну систему організму, але відрізняються за клінічними проявами, течією, реакції на терапію, характером пухлинних клітин. Найголовніше, що ці групи лімфом лікуються зовсім по-різному. Лімфому Ходжкіна відносять до більш сприятливих варіантів: п’ятирічна виживаність при ранніх стадіях становить близько 90%. Вражає вона найчастіше людей до 30 років і після 60. Виживаність при неходжкінських лімфомах залежить від виду (їх виділяють близько 60), але в середньому становить близько 60%. На ранніх стадіях (I-II) вилікування може досягати 70-80%, а на більш серйозних (III-IV) – всього 20-30%. Захворюваність на неходжкінські лімфоми вище в групі людей похилого віку. При цьому за статистикою неходжкінських лімфом є більш поширеним захворюванням.

    На сьогоднішній день достовірно невідомо, які причини призводять до розвитку онкологічних патологій в лімфосистемі. Проте при деяких варіантах лімфом цю причину встановити вдавалося. Наприклад, лімфому з ураженням слизових оболонок може викликати інфекційний збудник хелікобактер пілорі (вона ж викликає гастрит і виразку). А от з іншими варіантами складніше. Багато фахівців вважають, що розвиток лімфом в чомусь залежить від стану імунної системи. Наприклад, спровокувати злоякісну пухлину в лімфатичної системи здатний вірус імунодефіциту (ВІЛ). Сприятливий фон для виникнення хвороби створює тривалий прийом ліків (препаратів, що пригнічують імунну систему), трансплантація органів і тканин, аутоімунні захворювання. Поштовхом до розвитку раку лімфи може також стати вірус гепатиту С. Відповідно, єдина на сьогодні профілактика лімфоми – лікування цих хвороб.

    Діагностика лімфоми включає кілька методів. Перш за все це біопсія (хірургічне видалення) ураженого лімфатичного вузла або іншого вогнища. Одночасно проводиться имуногістохімічне обстеження для встановлення варіанту захворювання. Визначається і поширеність лімфоми: які лімфатичні вузли і лімфоїдні (або не лімфоїдні) органи залучені в процес. Таку інформацію дає кілька видів діагностики. Найпростіший – УЗД черевної порожнини і рентгенограма органів грудної клітки. Складніша і більш точна – комп’ютерна томографія. А найбільш інноваційний метод – ПЕТ-КТ діагностика: визначає не лише місцезнаходження і розміри ураженої зони, але і дозволяє адекватно оцінити ефективність терапії. Оцінюється також загальний стан здоров’я з точки зору протипоказань до лікування і прогнозів.

    Найчастіше перший симптом лімфоми – збільшення лімфатичних вузлів в області шиї, пахвових западин або паху. Втім, можливі й інші симптоми: наприклад, при ураженні тканин легенів з’являються задишка, кашель і синдром здавлювання верхньої порожнистої вени (він проявляється набряком верхньої частини тулуба і утрудненням дихання). Якщо пухлина локалізується в черевній порожнині, можливо відчуття тяжкості в області живота, здуття, біль. Збільшення пахових лімфовузлів може викликати набряк ніг, а поразка спинного або головного мозку – спровокувати постійні головні болі і сильну слабкість. Існують і симптоми загальної інтоксикації, до них відносяться надмірна нічна пітливість, різка втрата ваги, безпричинне підвищення температури до 38 градусів і вище. Симптоми різні, але панікувати і піддаватися іппохондріі теж не варто: просто сходіть до лікаря і перевіртеся.

    На сьогоднішній день лікування лімфоми включає два основні методи: хіміо- та променеву терапію. Остання. як самостійний метод, використовується вкрай рідко, на ранніх стадіях. В основному її застосовують для закріплення результатів хіміотерапії. Сучасним методом лікування залишається також імуно-хіміотерапія (застосування препаратів, вплив яких направлено на пухлинну клітину-мішень і не вражає інші органи і системи). Найефективніше при багатьох варіантах лімфом – поєднання імуно- та хіміотерапії.

    Підходи до лікування лімфом щоразу різні. Наприклад, якщо пацієнт хворий на лімфому Ходжкіна, то на ранніх стадіях при відсутності несприятливого прогнозу можуть призначити всього два курси хіміотерапії з використанням чотирьох препаратів та променеву терапію в невеликому обсязі. У той же час хворим з поширеними стадіями і при неважливих прогнозах ефективними будуть 6-8 курсів хіміотерапії і вісім препаратів. Важливо також дотримання всіх схем лікування: розрахунок доз препаратів, шляхи введення, інтервали між ними.

    Ірина Гончарова, районний онколог.