ЛІС – ЖИВА КНИГА ПРИРОДИ

Той, хто садить паростки кленові, хто діброви молоді ростить,той достоїн справжньої любові, бо живе для будучих століть.

Нотатки з лісового господарства нашого краю

Початком ведення лісового господарства на території нинішнього Світловодського району слід вважати створення у 90-их роках XIX сторіччя Новогеоргіївського лісництва, якому було переведено в управління лісові масиви, в основному, природного походження. Ліси давали значний прибуток царській казні від продажів лісових насаджень  лісоторговцям, які продавали кращу лісопродукцію не тільки в межах країни, а й на експорт в країни Європи (корабельні лісоматеріали). У період 1910-1917 році вирубки лісів особливо цінних порід (дуб, сосна) стали ще інтенсивніші, до 10-річних розрахункових лісосік щорічно. Деревина відправлялась як на потреби фронту, так І на продаж за кордон на поповнення державного бюджету. Лісові масиви помітно зменшувалися, з’являлося все більше галявин, вирубок.
Після революції радянська влада розуміла важливість збереження зелених насаджень. У 1920 році Рада народних Комісарів УРСР прийняли Закон “Про ліси УРСР”, згідно з яким усі ліси республіки оголосили державною власністю без права будь-якого викупу. Усі господарські та промислові деревообробні, лісопильні заводи з наявним технічним забезпеченням стали державним майном. Цим же законом встановлювались правила ведення лісового господарства.
Постановою «Про боротьбу з посухою», яка була прий­нята у квітні 1921 року, було регламентовано створення лісозахисних насаджень, закріплення пісків, ярів, берегів, річок, скорочення суцільних рубок, заборону рубок по берегах річок та водойм. У 1940 році для координації лісогосподарських робіт був створений Новогеоргіївський держлісгосп на площі 21620 га, який об’єднував Глинське, Крилівське, Новогеоргіївське та Онуфріївське лісництва.
У часи німецької окупації лісове господарство зазнало значних втрат. На території лісгоспу було встановлено 8 пилорам, які розпилювали щоденно до 100 м3 найцінніших стовбурів (дуб, сосну) діаметрами від 36 см і більше, а пиломатеріали вивозились до Німеччини.
У грудні 1943 року, після визволення території Новогеоргіївського району, для організації роботи лісгоспу наказом №17 по Дніпропетровському територіальному управлінню лісової охорони директором був призначений інженер лісового господарства, учасник бойових дій, інвалід війни II групи Борис Копелевич Томашевський. Одним з перших завдань, які тоді поставили перед лісгоспом, було заготівля, підготовка плотів для сплаву 3000 м3 ділової деревини сосни для будівництва мосту у місті Кременчук.
В неймовірно важких умовах розрухи, за відсутності інструментів, людських ресурсів, транспорту це завдання було виконано. На той час у складі лісгоспу було 5 лісництв: Глинське, Новогеоргіївське, Крилівське, Онуфріївсь­ке і Чигиринське загальною площею 21853 га.
Після війни, у 1948 році, була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР «Про перетворення природи», якою передбачено створення закінченої системи лісосмуг, обліснення ярів, обваловка вершин ярів. Для виконання цих робіт були створені лісомеліоративні станції. Протягом 1949-1953 років Чигиринська лісомеліоративна станція, яка діяла на Придніпров’ї, виконала величезний обсяг робіт по обваловуванню граблями вершин ярів, створено більш 1000 га яружно-балкових лісових насаджень і лісосмуг. Це лісомеліоративні розбудови лісництва, створення ландшафтного дендропарку на площі 18 га на околиці села Подорожнє. Цим займався лісничий Андрій Лукич Любімов.
Велику роботу по залісненню Придніпровського краю проводили лісники-ветерани, які безпосередньо керували всіма видами робіт по вирощуванню лісу, проведенню рубок догляду та санітарних рубок, лісозахисних та протипожежних заходів.
Більше 40 років працювали лісниками Г.В. Оверченко, В. П. Білаш, В.Ф. Капленко, С.П. Гоменюк, В.Ф. Стригуль, М.В. Друбніков, В.М. Головко, М.Й. Бондаренко.
Обходу лісника Володимира Костянтиновича Стригуля було присвоєно звання “Обхід відмінної якості”. Володимир Костянтинович пропрацювавши 46 років. Зараз його справу продовжує син Костянтин Володимирович, який працює старшим майстром Золотарівського лісництва (на фото – батько і син).
Станіслав Петрович Гоменюк працював у лісогосподарській галузі з 1983 до 1998 року лісником, а після закінчення навчання – лісничим аж до реорганізації лісництва.
У 2014 році лісничим Золотарівського лісництва було призначено Сергія Григоровича Черкавського, загальний стаж роботи якого складає 31 рік. Під його керівництвом було розпочато відбудову розсадника «Капусти», було відбудовано насіневе сховище та склад протипожежного інвентарю. Капітальне будівництво розсадника «Капусти» було успішно завершено у 2018 році. За керівництва Сергія Черкавського до контори Золотарівського лісництва проведено Інтернет, впроваджено в життя ряд сучасних технологій.  Наприкінці 2014 року лісництво розпочало працювати за новими стандартами. Це і ведення бухгалтерського обліку розпочато ведення електронного обліку деревини тощо.
Та є люди, без яких неможливо було б виростити насад­ження – механізатори-трактористи. Вони на крутосхилах проводили підготовку ґрунту, створювали тераси, механізовану посадку лісових культур, механізований догляд за лісовими культурами. Це трактористи П. А. Кириченко В. О. Ігнатов, І. А. Христич, С.І Пономаренко, П. Ф. Ковирцов, І. Г. Погрібняк, М. В. Дрига.
Не можна не згадати і про лісокультурниць-жінок, праця яких дає початок нашим лісовим насадженням. Зібрати лісове насіння, підготувати до посіву в розсадниках, догляд за молодими рослинами, викопування і посадку на лісокультурних площах… Тільки жіночі, ніжні руки невтомних трудівниць могли впоратися з цими роботами. Як вони витримували працювати по 8-10 годин на осадкових машинах, коли пил виїдає очі, а руки монотонно, через 0,5-0,75м, правильно викладали сіянці?! І ця робота продовжувалась протягом 10-15 днів. За цей час 4-8 лісокультурниць висаджували по 250-500 тисяч сіянців на площі 35-50 га. Тільки закінчувалась посадка лісу, потрібно було братись за сапи, захищати молоді сіянці від бур’янів, проводити «сухий полив» – рихлити ґрунт шириною 0,4-0,5 м навколо рядових посадок. Ці лісонасадження і сьогодні захищають наші поля від ерозії ґрунтів, підвищують врожайність полів.
За період роботи лісництва були створені цілі лісові масиви «Тясминка», «Московська гора», «Кабакова пасіка», «Ревівський ліс», «Кожушкове», які ввійшли до складу держлісфонду. Зараз це вже пристигаючі та стиглі насад­ження.
Також була проведена закінчена система створення полезахисних лісових смуг на території Павлівської, Великоскельовської, Озерської та Великоандрусівської сільських рад.


Не можна не згадати і про Дмитра Кириловича Кулинича, який з 1984 року працював лісничим Новогергіївського лісництва, був учасник Другої світової війни. Це був лісовод з великої букви. Під його керівництвом був створений зелений щит по берегу Кременчуцького водосховища протяжністю 32 км від міста Світловодська до села Велика Андрусівка. Д.К.Кулинич був нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, а в 1975 році йому присвоєно звання “Заслужений лісівник України”.
Велику допомогу в роботі лісництва надавала і його дружина Олександра Антонівна Кулинич, яка працювала помічником лісничого, майстром лісового розсадника.
Золотарівське лісництво
Згідно наказу № 179 від 18 листопада 1958 р. була створена Золотарівська механізована дільниця з місцем розташування контори на околиці лісового урочища «Бакаєве» в с.Нове село (с.Подорожнє). Основним завданням дільниці було створення захисних лісових культур та захисних насаджень навколо Цибульниківської затоки.


Після лісовпорядкування в листопаді 1861 року дільниці був наданий статус Золотарівського лісництва. Лісничими були. М. І. Приходько, А. В. Семеняк та інші. За цей період було перенесено із зони затоплення дві дерев’яні будівлі на 8 квартир та контору лісництва, тимчасовий бокс для ремонту тракторів у зимовий період.
Важко переоцінити досягнення лісництва під керівництвом Любимова А.Л. та помічника лісничого Тяговської Таїсії Іванівни. Це створення більше 8000 га лісових культур, в т.ч.із швидкоростучих порід біля 350 га. Були створені лісові урочища «Цибульниківське», «Гусяче», «Золотарівське», «Микільське», та «Бугрувате-2» загальною площею 1250 га. За період роботи були капітально відремонтовані будинки лісництва, побудований гараж для автотракторної техніки з водяним опаленням та цех для виготовлення товарів народного споживання. Крім основної роботи Любимов був активним раціоналізатором та винахідником, багато з його винаходів були застосовані у всіх лісгоспах України.
Протягом всього періоду лісгоспу працювали і працюють чудові, віддані створенню і захисту «зеленого друга» працівники, які все своє свідоме життя віддали покращенню лісистості Придніпров’я.
Нині контора Золотарівського лісництва, під керівництвом Сергія Черкавського, отримала нове життя. Зроблено капітальний ремонт приміщення, обладнано приміщення для зберігання насіння. На території лісництва вирощують декоративні рослини. Все це – результат спільної праці всього колективу ДП “Світловодський лісгосп”, яке сьогодні очолює віддана своїй справі людина – Олександр Ісаєв. Всі ми віримо, що лісівники Світловодщини і надалі натхненно працюватимуть, озеленюючи наш край.
Зі святом, шановні лісівники!