Люди, які рятують життя

    Життя людини складається із постійного вибору – щодня ми приймаємо рішення, які так чи інакше впливають на наше майбутнє. Та одним із найвідповідальніших рішень є вибір, чим займатися протягом всього життя, щоб отримувати і моральне, і матеріальне задоволення. Тут важливо не помилитися, бо лише тоді людина стане справжнім майстром своєї справи, якщо від роботи отримуватиме задоволення. Саме таку професію, і за покликом душі, і вкрай необхідну людям, обрав Олександр Сліпуха. Він – фельдшер.

    1013
    Олександр Сліпуха
    Олександр Сліпуха
    Олександр Сліпуха
    Олександр Сліпуха

    Чи був це свідомий вибір, Олександр не може впевнено сказати. Йому було 18 років, коли батьки відправили його на навчання до Кременчуцького медичного коледжу. З перших же днів на­вчання Олександр просто захопився навчальними дисциплінами, які розкривали секрети людського здоров’я.

    У 2008 році Олександр закінчив навчальний заклад і прийшов працювати за своєю спеціальністю до Павлівської медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини, яка обслуговує близько 2000 населення. Ось уже 9 років він надає медичну допомогу людям.

    – Як працюється медичним працівникам у сільській місцевості? – запитала я у Олександра.

    – Нормально працюється, – відповів він. – Спочатку, коли прийшов, умови праці були дещо гірші.

    Медамбулаторія була не відремонтована, а найбільше, що запам’яталося – це неймовірний холод. У приміщенні нашого закладу взимку було 7-10 градусів тепла. Про який медичний огляд хворого можна було говорити, коли навіть одягненому було холодно. Наразі все змінилося: в медамбулаторії здійснили ремонт, замінили вікна і двері на металопластикові, тож у приміщенні стало значно тепліше. А ще нам минулого року відремонтували систему опалення, встановили енергоефективний котел, і тепер взимку в медамбулаторії тепло, є всі умови для роботи та проведення медичних процедур хворим. І якщо вже в мене є така можливість, то через газету від імені медичних працівників нашого закладу і від жителів сіл, які обслуговує Павлівська медамбулаторія, я хочу подякувати керівництву району, зокрема, голові районної державної адміністрації Сергію Твердовському, а також головному лікарю КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Світлані Березюк, депутатам районної ради на чолі із головою Романом Домбровським, Павлівському сільському голові Миколі Панасенку, місцевим депутатам та представникам бізнес-структур за постійну підтримку нашого закладу та допомогу.

    – А чи є проблеми із медичними препаратами?

    – Сьогодні сільські медичні заклади відносяться до первинної ланки. Усі медичні препарати, а також медобладнання, які необхідні нам, медичним працівникам, аби виконувати свою роботу відповідно до рівня нашого медичного закладу, є. Тож я закликаю жителів району, які обслуговуються, зокрема, Павлівською медамбулаторією, при перших ознаках недуги звертатися до нас. Це зекономить час, який у деяких випадках може стати вирішальним у процесі одужання, а також кошти.

    – Як спланований Ваш робочий час?

    – Наразі моє завдання – вчасно оформити всю документацію стосовно наших хворих. Я маю допомагати лікарю якісно виконувати роботу. Значно важче було працювати, коли лікаря не було. Тоді і на виклики доводилося виїжджати, і здійснювати планові відвідування, особливо це стосувалося новонароджених. Але робота медичного працівника не закінчується 8-годинним робочим часом. Буває, телефонують і після роботи, питають поради. Я нікому не відмовляю, бо, як кажуть, «…самолікування може зашкодити Вашому здоров’ю». Інколи буває, що людині і не потрібні ліки, досить з ним поговорити, а головне – вислухати, навіть, можливо, виписати імунно-зміцнюючу пігулку, і хвороба відпускає, у людини покращується настрій, а, відповідно, і життєвий тонус.

    – Ви, як молодий за віком спеціаліст, відчуваєте якусь особливу підтримку з боку районної чи сільської влади?

    – Так, звичайно. Перш за все, хочу відмітити, що ми маємо певні надбавки до заробітної плати, бо ж аби працювати на один оклад, довго не протримаєшся (посміхається). Також, допоки я жив у Світловодську, я мав можливість їздити рейсовим автобусом у Павлівку на роботу безкоштовно. Нині я вже маю тут будинок, родину, тож проблема, як дістатися до роботи, вирішилася сама по собі. Вважаю, що умови для життя і роботи в селі непогані. Особливо у Павлівці: і до міста недалеко, і на свіжому повітрі… Я вже тут, разом зі своєю сім’єю, оселився, сподіваюся, остаточно.

    Від себе додам, що Олександр Сліпуха пов’язав свою долю з жінкою, яка теж працює у Павлівській медамбулаторії, тому вони завжди разом, і родина від цього стає ще міцнішою. Були у Олександра думки і про подальше навчання, та сьогодні має планувати майбутнє своїх двох діток, які підростають. Тож у найближчих планах вступу до медичного вишу немає, але життя – непередбачуване. Головне, що він знайшов свій шлях, по якому іде впевнено і з задоволенням.

    – У день професійного свята хочу привітати усіх своїх колег зі святом. Хочеться побажати всім щонайменше роботи, аби наші люди були здоровими. Бажаю щастя, натхнення в роботі та здійснення усіх мрій, – на завершення нашої розмови сказав Олександр Сліпуха.

    Розмову записала
    Світлана Калугіна.

    Поширити
    Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.