Моя душа

140

Спить неприборкана душа,
Стомилася від зла і суму.
Зморилась битись на ножах
Проти нащадків Монтесуми.

Тривожить я її не дам,
Візьму сумління у облогу.
Моя душа – величний храм,
Це мій тернистий шлях до Бога.

Сповита тихим, ніжним сном
І заколихана журбою,
Дріма душа, а я рабом
Стою біля її покою.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.