МУЖНОСТІ ЛІКВІДАТОРІВ – НИЗЬКИЙ УКЛІН!

113
Реклама

Немає більшого болю, ніж у дні печалі згадувати хвилини щастя! (Данте) Пролог

Свого часу пропаганда Країни Рад була поставлена на високому ідеологічному рівні. Навіть на Україні про аварії на ЧАЕС стало відомо на 4-й день. Натомість негативна інформація про загниваючий Захід подавалася в перебільшеному вигляді. Справжню правду отримували з ворожих радіостанцій і голосів, а також зі слів очевидців. Оскільки Жовтоводське управління будівництва було єдиним підрозділом Міністерства середнього машинобудування розташованого на Україні, то тут, за рішенням міністра Славського Е. П. було створено базу по ліквідації аварії на ЧАЕС та опорний пункт для роботи управління ВУС – 605. Звідси йшла техніка матеріали фахівці солдати-партизани (їх так називали через те, що одягнені були в армійську форму зразка 1945року). Я в свій час отримав інформацію від доброго товариша і друга першопрохідника в ліквідації (він був у першому десанті від Жовтих Вод) Анатолія Олексійовича Волкова, який працював начальником ділянки дорожніх робіт УМР ЖУС, що в Чорнобилі медом не годують. Потім ми з ним і В. А. Сикуном були делегатами від ЖУС на Міжнародній конференції, присвяченій проблемам Саркофагу, яка проходила у грудні 1995 року. Там був цікавий випадок. Всіх делегатів, щоб виключити лжеліквідаторів, зобов’язали пройти тест на макеті станції з пташиного польоту. Волков, не будучи безпосередньо на станції під час ліквідації, вирішив пройти тест першим. Щоб уникнути конфузу, ініціативу перехопив В. А. Сикун, який вірно назвав всі будівлі і споруди станції на макеті. Він знав їх розташування досконально, адже провів на станції невідлучно близько ста днів і пройшов станцію по всіх приміщеннях і на всіх поверхах та підвалах, працюючи начальником району УС 605 по відновленню 3-го енергоблоку і до повторного запуску, який був запланований на кінець 1987 року, хоч підготовка тривала аж до1988 року – обсяг робіт, який треба було виконати, виявився величезний.
…Минуло вже 30 років з дня аварії на ЧАЕС. Як далеко в часі і як близько до серця ця людська трагедія.
Від Жовтоводського управління будівництва я був направлений у відрядження в УС=605 Мінсередмашу СРСР як головний інженер управління енергопостачання. В Чорнобиль прибув ближче до вечора. З відділу кадрів мене направили на базу УЕС. На той час вона розташовувалася в будівлі колишньої «Сільгосптехніки» на виїзді з р. Чорнобиль. По шляху проходження по вулиці приватного сектору забудови бачив порожні будинки, порожні двори, порожні дитячі майданчики з іграшками в піску, білизну на балконах і дворах – тиша до болю у вухах – враження далеко не райдужне. На базі зустрілися з А. Кравцовим, який прибув у відрядження від БМУ-2 ЖУС на пару днів раніше – на душі стало веселіше На нічліг нас розподілили в гуртожиток місцевого ПТУ, на той момент – готель для вільно найманих. Поруч були казарми полку так званих будівельників-партизан.
Вранці приступив до виконання обов’язків. Нас, новоприбулих, інструктував поч. УЕС А. І. Калачов з м. Краснокамянск Читинської обл. із Приаргунського ВУС, заступник начальника з виробництва. Ознайомлення відбувалося безпосередньо на станції в умовах, наближених до бойових. Де бігом, де швидким кроком по приміщеннях, в яких треба було працювати. Раніше цим маршрутом проходили дозиметристи та складали карту радіаційної обстановки. По закінченню 6-ти годинної зміни начальник представив мене колективу. І я волею долі отримав під керівництво 4 ділянки (електромереж і підстанцій, тепловодопостачання; дільниця малої механізації/телефонного зв’язку) близько 300 осіб фахівців з усього Союзу. Роботи виконувалися в розрізі тематичних завдань, поставлених керівництвом ВУС-605 і координувалися Урядовою комісією. В основу лягли першочергові завдання: організувати цілодобову роботу електротехнічного персоналу, організувати підготовку бурильної техніки для горизонтального буріння бетону, організувати освітлення будмайданчика і особливо всередині Саркофагу, для роботи науковців-атомників, організувати холодне водопостачання, організувати і ввести в дію радіозв’язок «тюльпан», змонтувати і запустити пересувні підстанції, виконати інженерні роботи по шахтах ліфтів. Поточні та експлуатаційні роботи виконувалися в суворій відповідності з діючими нормами і з прив’язкою до радіаційних полів і допустимих норм. В основному тон задавали ІТП і наукові працівники Комплексної експедиції інституту атомної енергетики ім Курчатова. Між собою їх називали не образливо – «наука». Персоналу для виконання завдань «науки» не вистачало. В екстреному порядку через міністерства були спрямовані телетайпограми у всі будівництва для відряджання фахівців. Протягом декількох днів почали прибувати фахівці. Для керівництва ними з числа раніше прибулих призначалися професіонали електрики майстрами. Тоді разом з А. І. Шелепенкіним, майстром був призначений А. Н. Кравцов (зараз голова організації Союз Чорнобиль ) Ці молоді майстри очолили бригади. Всі доручені роботи виконували в строк і з великим ентузіазмом. А терміни були стислі, буквально на межі людських можливостей. Часу на розкачку і роздуми не надавалося. Одним із завдань було організувати освітлення Саркофагу за допомогою крана «Демаг», висота вильоту його стріли – до 150м і вантажопідйомність – 650т, а управлявся він машиністом який сидів у броньованій кабіні без вікон, як в танку, команди отримував по радіо від операторів, які стежили за процесом по телекамерам. Попереду, як завжди безстрашні, дозиметристи. Вони пройшли шлях до дахових вентиляційних колодязів, визначили безпечний час для електриків. Заздалегідь були підготовлені та випробувані гірлянди з 10-ма 5квт лампами. Застосували найбільш потужні на той час галогенні лампи. Гірлянду розподілили між членами бригади після того, як краном подали на дах, для піднесення її вище по вертикальній драбині, за якою до того піднімалися пожежники. А висота, багато чи мало, більше 63м. Освітлення простору під саркофагом було виконано без втрат в бригаді. Тоді ж була виявлена перша тріщина в конструкції саркофага між 7й і 8 колонами.
У терміновому порядку, застосувавши всю вправність і малу механізацію, підготували місце для бетонників і заклали тріщину, як змогли. І це на даху, під палючою радіацією і без можливості сховатися.
Для виконання цієї роботи, з Євпаторії (Крим БМУ 3) доставили спеціаліста-торкретчика О. А. Травкіна. Паралельно велися роботи по монтажу і наладці обладнання для горизонтального буріння. «Наука» невпинно крок за кроком йшла до реактора. Прибираючи на своєму шляху завали бетону, арматури, роблячи проходи, підкопи, сталкери ризикували життям заради науки. Для цих робіт були викликані з Кіровограда першокласні бурильники В. П. Кононенко, Н. В. Кохаль, Ю. І. Радомирский. Виконувався паралельно ще ряд робіт, таких як монтаж підстанцій для незалежного енергопостачання адже на станції воно було зупинено на всіх блоках до особливого розпорядження. А на станції повним ходом йшла заміна покрівлі на всіх машзалах, а це понад 8000 мкв. Керував роботами виконроб Н. А. Кочерга, який нині працює на водоканалі начальником дільниці. Хочу відзначити добрим словом спеціалістів своєї справи, з якими не раз ділив радіацію які ризикували разом зі мною своїм здоров’ям: Н. І. Биховець, С. І. Дорингер, С. Ф. Єськевич (м. Снечкус), А. Кравцов (Жовті води), В. І. Харченко (Васильків), Д. М. Сидорук (м. Вишгород), С. В. Захаров (Київ), Л. І. Кострубицька (ст.. Тетерів), Н. Г. Міеєнков (м. Москва), ОТиЗ А. А. Богданов. У ліквідації брали участь люди з усіх куточків країни. Назвати всіх практично неможливо та й їхні прізвища нікому не відомі.
Через чотири місяці виснажливої роботи, без вихідних і свят, прибула заміна на мою посаду, і я з почуттям виконаного обов’язку повернувся додому в Жовті Води, де продовжував працювати на різних керівних посадах до виходу на пенсію.
Дуже шкода, що не сталося чуда і багато не дожили до сьогоднішнього дня і не побачили новий саркофаг. серед них Григорій Опанасович Петренко, родом з Григорівки, Анатолій Іванович Ховренко с. Іванівка. Вічна пам’ять вам, ліквідатори!

Григорій ЖЕРМЕЛЬ, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС.

Поширити
"Вісті Світловодщини"