“Ми зі слізьми з’являємось на світ”

177

Ми зі слізьми з’являємось на світ –
Душа у світ приходить зі стражданням.
По собі залишає кожен слід,
Шукає відповідь на вічні запитання.

В багатстві ми знаходим сенс життя,
І заздрістю за лінь себе караєм.
Лише коли ідем у небуття,
Про рай в молитві Господа благаєм.

А що, коли нічого більш нема?
Коли нема ні пекла, ані раю?
Коли ми сподіваємось дарма
Отримать те, чого, на жаль, немає?

Вічне життя – це слід наш на землі.
Наші стосунки, щирі і відверті.
Не учні ми і не учителі,
Лише в нащадках ми знайдем безсмертя.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.