«На березі прадавньої ріки»

811

Цього року відзначатиме свій 80-річний ювілей письменник, поет, краєзнавець, журналіст, почесний житель м.Світловодськ Владислав Васильович Журавський.

Владислав Журавський у 2005 році отримав обласну краєзнавчу премію імені Володимира Яструбова як співавтор (разом із Миколою Ковальчуком) книги «Степ і ліс». У ній ідеться про минуле й сучасне лісівників Кіровоградщини в цілому, й Світловодщини, зокрема. Розповідається про «зелену зону» нашого району та міста Світловодська; «зелене намисто» Кременчуцького водосховища; про мальовничі «схили, що спускаються до Дніпра, Тясмину, Цибульника, Березівки та інших річок і балок, де виділяються опуклі шапкоподібні горби або гори, як називає їх місцеве населення, що є досить характерною ознакою Придніпровської височини; їх наочно можна спостерігати побіля сіл Глинська, Ганнівки, Семигір’я, Калантаєва, Великої Андрусівки, Подорожнього, що у Світловодському районі».

Цитуючи Йоганна Гільденштедта, Владислав Журавський розповідає про тутешні ліси чверть тисячолітньої давнини. «У степу біля Крюкова (тепер спальний район Кременчука – авт.) даленіє кілька крихітних самотніх сосен, – повідомляє відомий географ ХУІІІ ст., яких у Єлисаветградській провінції більше ніде немає. Далі шлях іде прекрасним лісом, який покриває спершу пагорби, а потім – майже всю рівну поверхню.

Слобода Таборище була заселена малоросіянами раніше заснування Нової Сербії, а зараз вона має невеличку фортецю… Крилов був заснований раніше за Нову Сербію… Є стара фортеця… Узвишшя перериваються яругами, густо вкритими лісом. Якби цей ліс належним чином проріджували, то він набув би неабияким скарбом… Між Боровською та Переводчиковою (нині села Талова Балка та Миронівка), на узвишшях, що оточують долини, ростуть дуби… Їздив з Янівки за вісім верст на Північний Захід. Дорога йшла чудовим лісом, що зветься Великим. Ростуть у ньому переважно дуби… У садках на р. Цибульник вирощують різні сорти винограду… Ліворуч від Глинська видно мальовничу діброву…». Фактично йдеться про перший опис лісів нашого краю.

Є в книзі й згадка про лісовий масив, що закладав у 20-х роках ХІХ ст.. землевласник Вуїч у селі Семигір’ї (зараз Світловодський район). Вже на початку 30-х років виникає Крилівське лісництво, що здійснювало охорону лісових угідь від самочинних вирубок та пожеж. Є чимало цікавого й про лісівників сьогодення. Згадується заповідне урочище району «Барвінкова і Тюльпанова гори».

Варто нагадати, що Владислав Журавський також автор книги «Скарби Чорного лісу» (2003). Цікаво, що навіть пишучи про інший регіон області, автор не забуває й свого району. Так розповідаючи, що імперський Чорноморський флот у ХVІІІ столітті будувався фактично «з дубів Чорного лісу», які сплавляли до моря, звертає увагу на маловідомий нині факт, що «кораблебудівні верфі спорудили навіть у Крилові»!
А починалося історичне краєзнавство з тепер уже легендарної «Історії міст і сіл. Кіровоградська область», де Владислав Журавський став співавтором матеріалу про Світловодський район. У буклетах та гарно ілюстрованих альбомах, присвячених 50-річчю Світловодська і 450-річчю Власівки, в ретельно виписаній історії одного села («Іванівка (Янів)» чи цікавому літературознавчому дослідженні «Антон Дикий…» (про маловідомого поета-уродженця Великої Андрусівки, друга Володимира Сосюри, Юрія Смолича, Леоніда Первомайського) знаходимо щедрий ужинок дослідника, закоханого у славне минуле Подніпровського краю. Врешті-решт, той краєзнавчий струмінь відчутний і в поезії Владислава Журавського, місце для якої завжди знаходилося в «щоденних журналістських буднях». Поряд із легендами, зокрема, про затоплений Високий камінь побіля Таборища, поетичне слово торкнулося практично всіх знакових подій в історії Світловодщини. Ось, «Степовий курган» з посвятою незабутньому археологу Нінель Бокій. А то вже «Табурище», де «козацька слава під горою спочивала». У вірші «Крилів» до ліричного героя навіть у снах приходить «давнє місто козацьке». Не можна спокійно читати поетові переживання про Голодомор 1933-го; про репресії Великого терору 1937-1938 років; про післявоєнні страждання солдатських вдів («Мені болять народу болі…») Він знаходив риму й для того, щоб розповісти, як «постала ГЕС на службу людям» (написано цілий цикл віршів «На будівництві КремГЕС») і про «вибори-94», і навіть про музей історії селища Власівки! На думку очільника обласної організації НСПУ Василя Бондаря, Владиславом Журавським «пишеться поетична книга життя».

Федір Шепель,
краєзнавець,
місто Кропивницький

Поширити
"Вісті Світловодщини"