На «Яві» – до таємниць скіфів

    (до 80-річчя Нінель Бокій)

    216
    Нінель Бокій
    Нінель Бокій

    У Світловодську є вулиця Нінель Бокій. Не виключено, що чимало жителів міста й району навіть не підозрюють на честь якої чудової людини названо вулицю. Опинитися б їм якимось дивом 20 червня в обласному центрі в приміщенні Археологічного музею, що носить ім’я тієї ж Нінель Бокій, вони неодмінно б відкрили для себе багато цікавого і навіть вражаючого.

    Звичайно, хтось скаже, що в еру суцільної комп’ютеризації маємо простіший і цілком доступний варіант: заглянути до Вікіпедії й прочитати біографію уродженки Запорізької області, яка уславилась як археолог та педагог вищої школи саме на Кіровоградщині, зокрема, зробивши значні наукові відкриття в галузі скіфознавства, проводячи розкопки практично у всіх районах області, в тому числі й на теренах Світловодщини: села Павлівка, Велика Андрусівка, Калантаїв, околиці самого Світловодська. Але захід, організований історичним факультетом педуніверситету імені Володимира Винниченка, виявився не тільки пізнавальним, але й надзвичайно насиченим емоційно.

    Нінелі Михайлівні цього дня мало б виповнитися 80. І хоча поряд з нами її немає вже близько десяти років, колеги-науковці, музейники, бібліотекарі, архівісти, краєзнавці, колишні студенти говорили про неї як про живу, надзвичайно світлу особистість.

    Модератору, знаному історику Ірині Козир не доводилося докладати особливих зусиль припрошуючи до слова. Бажаючих виявилося на дві години спогадів. Ректор вузу Олег Семенюк звернув увагу на те, що Нінель Бокій належить до тієї невеликої групи науковців, котрих досі добре знають і поціновують за межами регіону. Директор Державного архіву області Олег Бабенко (до речі, уродженець Світловодська) підтвердив сказане, розповівши, що Нінель Михайлівна була науковцем загальноукраїнського рівня, про що свідчить отримана нею премія імені Вікентія Хвойки в галузі охорони пам’яток археології. Декан Лариса Філоретова розповіла про подвижницьку тридцятирічну роботу Нінель Бокій в час становлення та розвитку історичного факультету: спершу педінституту, а потім і університету. Представники обласних Краєзнавчого та Художнього музеїв Світлана Колесник та Валентина Ноженко нагадали про її діяльність протягом півтора десятка років на музейній ниві.

    Невідомими досі широкому загалу подробицями сімейного життя поділився чоловік. Особливо бурхливо публіка сприйняла розповідь про те, як одружившись, Нінель Михайлівна завзято освоювала їзду на одному з перших на Кіровоградщині мотоциклів «Ява», використовуючи байк переважно в ім’я улюбленої археології: поїздок на щорічні розкопки у найвіддаленіші куточки краю. Чимало цікавого про археологічні практики розповів її колишній студент, а зараз завідуючий кафедрою історії України Олександр Чорний. Про те, як вона стала лауреатом обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова розповів директор Центрально-українського видавництва Станіслав Янчуков, зауваживши, що до назви її іменем вулиці у Світловодську доклав чимало зусиль відомий краєзнавець і журналіст Владислав Журавський. Серед інших виступаючих був і директор Світловодського краєзнавчого музею Андрій Бутко, котрого теж колись навчала Нінель Бокій. Автор цих слів пригадав, як у 1983 році, після появи книги найвідомішого українського археолога Бориса Мозолевського «Скіфський степ», Нінель Михайлівна мило усміхнулася й сказала, що вона вже має примірник з автографом автора. Розповіла про їх листування й вірші з посвятою. Що ж, Борис Миколайович уславився знахідкою золотої пекторалі. А Пектораль, яку подарував Бог Нінель Михайлівні – в шані й любові багатьох і багатьох людей, яку вона лишила після себе.

    Федір Шепель,
    місто Кропивницький.

    Поширити
    "Вісті Світловодщини"