Наша мета – економічно спроможні громади

Усі, хто цікавиться, з чого живе село, де бере гроші сільська рада на зарплати працівникам сільської ради, дитячого садка (якщо він є у селі), ФПу, Будинку культури, бібліотеки та ін., знають: левова частка сільського бюджету – це надходження від діяльності сільськогосподарських підприємств. Чим більше у сільської ради землі, яку вона може здати в оренду, тим вона багатша. Але є ще велика частина коштів, яка до сільського бюджету не потрапляє, а іде до районного бюджету. Це податок на прибуток громадян.
Здавалося б, скільки того податку, якщо працюючих сільських жителів не так багато. В основному це вчителі, медичні працівники, люди, які працюють на сільськогосподарських підприємствах… Та це не зовсім так. Усі, хто працював у колгоспах і при їх реформуванні отримали земельні паї, теж платять податок на прибуток, бо ж мають цей прибуток у вигляді зерна чи у грошовому еквіваленті – орендну плату. А це, приблизно, 2500 грн. з однієї земельної ділянки. От і уявіть собі: кожен сільський житель із земельного паю сплачує податок на прибуток. 60% від цієї суми потрапляє до районного бюджету, решта розподіляється між обласним та державним бюджетами.
Районний бюджет – це також місцеві кошти. У кожну сільську раду надходить субвенція із районного бюджету на різні цілі за потребами – чим менше землі у сільській раді, тим вона бідніша і тим більше потребує коштів із районного бюджету. А якщо уявити, що всі кошти: і за оренду землі, і податок на прибуток надходять до бюджету конкретної сільської ради… Тоді всіма цими коштами розпоряджалася б громада самостійно. І сьогодні запустити цей механізм можна, створивши об’єднану територіальну громаду. Ні, не можна, а цей механізм обов’язково буде запущений. В засобах масової інформації нині активно обговорюють адміністративну реформу, в рамках якої до кінця цього року мають об’єднати ті території, які ще не об’єдналися. Навесні 2020 року вибори до місцевих рад повинні пройти вже у новостворених об’єднаних громадах. Зважаючи на те, що новообраний Президент України всіляко підтримує адміністративну реформу, це буде зроблено швидко і з урахуванням економічної спроможності громад, а не нашого бажання.
Своє ставлення до цієї реформи під час нашої розмови, яка відбувалася на території Федірківської сільської ради висловила керівник ТОВ «Федірки» Любов Замкова.
– Сьогодні вже багато громад об’єдналося і живуть за новим законодавством. І не може далі тривати так, щоб якась частина України жила за новим законодавством в умовах об’єднаних громад, а інша – за старим, де є виконавчий орган – районні державні адміністрації. Всі громади мають жити за однаковими правилами, – говорить Любов Миколаївна. – Я, беззаперечно, підтримую адміністративну реформу, створення об’єднаних громад, щоб усі кошти, які сплачуються як орендна плата чи податок на прибуток громадян, залишалися у конкретній сільській раді. Тоді у нас, сільгоспвиробників, буде стимул збільшувати орендну плату, бо ми розумітимемо, куди ідуть ці кошти.
Громада має сама заробляти кошти, а не чекати з протягнутою рукою допомоги від району, області чи від держави. Слід впроваджувати в життя такі проекти, які розкриватимуть нові можливості території і приноситимуть в бюджет додаткові кошти. Я вважаю, що на території Федірківської сільської ради успішним було б вівчарство. Звичайно, у цей вид діяльності спочатку доведеться вкласти немалі кошти, але потім, я переконана, все окупиться. Це дасть змогу значно збільшити сільський бюджет, місцеві жителі матимуть роботу і заробіток.
Звичайно, без підтримки держави не обійтися. Та якщо така підтримка буде, господарство «Федірки», окрім вирощування сільськогосподарських культур, могло б займатися ще і тваринницт­вом. Особисто я дуже сподіваюся на допомогу у цьому питанні нашого депутата Олеся Довгого, інших депутатів, які представлятимуть Кіровоградщину у Верховній Раді України, – сказала Любов Замкова, коли мова пішла про те, який вид господарювання можна ще розвивати у сільських громадах.
Розвиток – це рух вперед, це ініціативність, це пошук нових форм господарювання, це розумне використання коштів. Не хочуть іти на об’єднання лише ті громади, які очолюють безініціативні, бездіяльні і недієздатні керманичі. І якщо в об’єднаній громаді немає розвитку, то причина не в об’єднанні, а в тій людині, яка її очолює, – говорить Любов Замкова.
Сільський голова з ентузіазмом сприйняв таку ідею і зауважив, що він готовий всіляко допомагати сільгосппідприємцям. До того ж, у Федірках є для цього усі можливості і передусім – кормова база. На території Федірківської сільської ради знаходиться найбільше пасовищ, які сьогодні заростають деревами. Та в першу чергу, для цього сільській раді слід виготовити генеральний план села – це обов’язкова умова.
Моя співрозмовниця висловила свою думку і стосовно роботи районних рад та державних адміністрацій.
– Я вже вдруге обираюся депутатом Олександрійської районної ради. Гадаю, наша робота мало чим відрізняється від роботи будь-якої іншої районної ради. В апараті працюють люди, які добре знаються на законодавстві, а ми, депутати, прийшовши на сесію, лише піднімаємо руки (голосуємо) за вже підготовлені рішення. За що ми голосуємо: за виконання тієї чи іншої програми, за внесення тих чи інших змін чи до програми, чи до бюджету, чи за доповнення до програми… Багато хто із депутатів вникає в суть питання? Ні.
Районні державні адміністрації, на мою думку, сьогодні більше займаються статистикою. Особ­ливо яскраво це видно по роботі управління економіки, агропромислового розвитку. Все це має залишитися в минулому.
– У нашій розмові хочу підняти і ще одну тему – зауважила пані Любов. – Ми довгий час жили в умовах соціалізму і впевнено будували комунізм. Недобудували і повернули у хаотичний, дикий капіталізм, де не діяли цивілізовані закони, а зараз цей капіталізм набуває форму феодалізму. Усі мають право і ніхто не має обов’язків, не несе перед суспільством ніякої відповідальності. Зокрема, це і ті господарі, які взялися господарювати на своїх земельних ділянках одноосібно, не маючи ніяких знань про те, як потрібно обробляти землю. Такий господар ніколи не буде сіяти ті культури, які не приноситимуть йому максимальних прибутків, бо вважає, що ця ділянка землі – його власність, і він може сіяти на ній, що забажає. Такий господар не думає про наслідки, про те, що земля виснажується і про неї треба дбати. У господарствах для цього працює агрономи, а в деяких – їх кілька. Одноосібники – універсальні працівники. Вони і агрономи, і трактористи чи комбайнери… Так не повинно бути. Має бути відповідальність за наслідки господарювання. Я вважаю: якщо ти господар, придбав хату – утримуй обійстя і прилеглу до нього територію в порядку, сів за кермо – дотримуйся правил дорожнього руху, хоч автомобіль і є твоєю власністю, працюєш на землі – маєш знати як на ній працювати. До того ж, відрахування до бюджетів усіх рівнів з одноосібників менші, аніж з сільгосппідприємств. Я вважаю, що всі, хто працює на землі, повинні бути в одних умовах, не залежно від форми господарювання. Усі із землі отримують прибуток, тому і відповідальність має бути теж однакова.
До всього цього у нашому суспільстві з’явилося модне словосполучення – соціально відповідний бізнес. Коли перераховані вище податки надходитимуть у бюджет конкретної сільської ради, то вистачить б коштів на все. А ми, сільгоспвиробники, вбачали б свою соціальну відповідальність в тому, щоб чесно, у повному обсязі платити податки, забезпечувати людей роботою. Сьогодні я не розумію, куди ідуть кошти, куди вони витрачаються і, окрім всього, я, як керівник, який відчуває соціальну відповідальність перед громадою, маю допомагати на звернення сільського голови.
Яка сьогодні різниця сільському голові, хто у його жителів орендує земельні ділянки, місцевий сільгосппідприємець, чи заїжджий, який зареєстрований в іншій області. А різниця має бути. Згідно з чинним законодавством, податок на прибуток громадян сплачується у бюджет тієї території, де зареєстроване господарство. Приміром, якщо земельний пай візьме в оренду сільгосппідприємець, який зареєстрований, скажімо, у Черкаській області, то і податок на прибуток наших громадян піде у Черкаську область. Та сільським громадам зараз все одно, бо податок на прибуток не сплачується до сільського бюджету, тож і сільські голови не надто цим переймаються. А це ті кошти, на які, за умови створення об’єднаної територіальної громади, можна ремонтувати сільські дороги, відкрити ще одну групу у дитячому садку, врешті, утримувати комунальне підприємство, яке б дбало про порядок на території. Створення об’єднаних територіальних громад має змінити свідомість людей, ставлення до себе, до території, де вони живуть. Ті громади, які навчаться господарювати, будуть успішними.
України – багата держава, та кошти витрачаються нераціонально. Людина цінує лише те, що зробила чи заробила власними руками, а не те, що хтось дає. Тому у нас і автобусні зупинки розбивають, ламають лавки в парку, розкрадають все, що під руку потрапить, розкидають сміття. Якщо нічого не змінити, села, дійсно, приречені на вимирання. Будуть у селі гарні дороги, централізоване водопостачання, освітлені вулиці, чисто і затишно – в ньому житимуть люди, навіть тоді, коли їхні діти будуть їздити до школи у сусіднє село. А що зараз? І школа в селі є, і дитячий садок, а жителів скільки? Скільки до школи ходить учнів? І з кожним роком їх все меншає, бо молодь їде жити туди, де створені комфортні умови для проживання і кращі умови для навчання їхніх дітей, – говорить Любов Замкова.
Продовженням нашої розмови стала тема нелегального продажу землі. Це явище нині поширене по всій Україні, продають землю і на Світловодщині.
– Земельна ділянка – це власність людини. Держава дала її людині для того, аби вона могла на ній щось вирощувати або ж здати в оренду і мати з неї якийсь прибуток. Це подарунок держави тим людям, які довгий час пропрацювали у колгоспі. Та це ще не означає, що з цією землею можна робити все, що завгодно. Люди «продають» свої земельні паї на підставі довіреності, а в довіреності чітко написано, що людина довіряє тій чи іншій особі керувати всім своїм майном. А це і будинок, і присадибна ділянка тощо. Іншої форми довіреності немає, тому і немає гарантії, що особа, заплативши власнику земельної ділянки кошти і взявши в користування земельну ділянку по довіреності, не закладе будинок під кредит чи вчинить інші шахрайські дії. І ніякий суд ситуацію не виправить, бо людина власноручно підписала довіреність, інколи навіть не читаючи, що в ній прописано.
Якщо потрібні на щось гроші, власники земельних паїв звертаються до нас за допомогою і ми ніколи не відмовляємо. Ми навіть віддаємо наперед людині кошти, якщо вони їй дуже потрібні, але завжди умовляємо не позбуватися земельної ділянки. Земля – це стабільний дохід. Для чого бездумно, до того ж незаконно, продати землю, щоб, скажімо, купити автомобіль і «завтра» його розбити. Звертаюся до всіх – залиште свою земельну ділянку собі. Поки немає відповідного закону, який би регламентував умови продажу землі, не продавайте її нелегально – ви наражаєтеся на незаконні дії шахраїв, які захищені вашим підписом на довіреності.
Підсумовуючи нашу розмову, Любов Замкова наголосила:
– Дуже було приємно поспілкуватися, розмова була конструктивною, а інформація – корисною для всіх нас. Про себе скажу: я – «за» спроможну об’єднану територіальну громаду, де була б співпраця і взаєморозуміння і робота на кращий результат. Сподіваюся, що місцеві вибори у 2020 – будуть певним перезавантаженням, яке дасть новий старт для розвитку наших громад; люди виберуть до самоврядних органів тих, хто не гарним словом буде «розвивати» громаду, а конкретними справами, хто знає і вміє це робити і вже довів свою дієздатність. Я сподіваюся, що ми разом: і громади Світловодського району, і м. Світловодська, будуть разом обирати голову Світловодської об’єднаної територіальної громади, бо це, на моє глибоке переконання, виправдане і єдино правильне об’єднання. Я вірю в прекрасне майбутнє і України, в цілому, і Світловодщини, і маленьких сіл, як то Федірки, зокрема.
Світлана Калугіна.

Поширити
"Вісті Світловодщини"