НЕЗГАСИМИЙ ВОГОНЬ СВІЧКИ ПАМ’ЯТІ

33

Чорна хлібинка, пучечок колосків у глечику та свічка пам’яті, яку як не намагався, не зміг загасити вітер – гіркий спомин про голод, який в урожайний 1932 рік скосив кілька мільйонів життів українського народу.
23 листопада біля районного пам’ятного знаку жертвам голодомору зібралися жителі Світловодщини, аби хвилиною мовчання вшанувати пам’ять про тих, хто 85 років тому помер страшною голодною смертю.
У заході взяли участь заступник голови Світловодської РДА Володимир Похілов, сільський голова с. Григорівка Надія Невкрита та помічники-консультант народного депутата України Олеся Довгого Анна Трубаченко.
Ведучі заходу Руслан Ткаченко та Ірина Шевченко закликали пам’ятати страшну трагедію 85-тирічної давнини, відголос якої живе у душах наших земляків, бо певно, не було родини, яка у голод не втратила когось із близьких, а тому ми повинні зробити усе, щоб подібна трагедія не повторилася. Можливо, сьогодні складно оцінити увесь масштаб тогочасної катастрофи, відчути, як то немає ані крихти хліба, ані картоплини – анічогісінько, натомість страшна правда – Голод, від якого не сховатися.
Вихованці 2 корпусу ліцею «Надія» підготували літературну композицію пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. після якої учасники заходу поклали до пам’ятного знаку квіти та запалили свічки пам’яті.
Після урочистостей настоятель церкви святого Миколая о. Іоан провів траурну панахиду за загиблими голодною смертю у 1932-1933 рр.
По завершенню мітингу-реквієм ведучі нагадали, що 24 листопада по всіх містах і селах нашої держави проходить Всеукраїнська акція “Запали свічку!”, присвячена вшануванню пам’яті померлих від Голодоморів в Україні. О 16 годині на підвіконнях запалюються маленькі вогники. У душах народу ці вогники незгасні, бо незгасна пам’ять про трагедію, ім’я якій Голод.
 
Ніна Сокуренко.