“Ніколи”

235

Я ніколи до тебе не звикну, ти різний, ти – свято.
Я не хочу до тебе звикати – ти справжнє моє відкриття.
І в буденних турботах тебе я вивчаю завзято,
Та щоб звикнуть до тебе, не вистачить навіть життя.

Ми у вихрі торнадо, в самому його епіцентрі.
Та коли все стихає, коли на душі повний штиль.
Я вивчаю тебе по сантиметру, по міліметру,
Та щоб звикнуть до тебе, не стане ніяких зусиль.

Наче пісні рядки, наче сповідь, життя пролітає.
Інформацій шалений потік розриває ефір.
Та коли мені треба спокою, до тебе вертаю.
Я не звикну до тебе, нікому, крім мене, не вір.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.