«Обком утік…»

220

Таку несподівану назву має нова книга відомого дослідника історії Кіровоградщини ХХ століття Івана Петренка.

Чи не в перше в повоєнний час у серії «Архівні документи свідчать» побачило світ об’єктивне науково-документальне дослідження, в котрому йдеться про партизанський рух між Бугом і Дніпром у роки Другої світової війни. Насамперед, спростовуються фальсифікації та пропагандистські штампи щодо організації «всенародної» боротьби проти гітлерівців під керівництвом комуністів». На підставі сотень донедавна таємних архівних документів автор робить висновок, що з серпня 1941 і до літа 1943 року (тобто до підходу Червоної армії до адміністративного кордону УРСР) більшість жителів Кіровоградщини про «червоних» партизанів та підпільників не чули й навіть не здогадувались про їх існування.

«Як свідчать неупереджені факти, – йдеться в цитованій книзі, – «земля під ногами окупантів не горіла» і вони тривалий час на Кіровоградщині почувалися доволі впевнено й безпечно»; настільки безтурботно, що перехід Дніпра сумським партизанським з’єднанням Михайла Наумова й вторгнення його в Новогеоргіївський (нині Світловодський) район виявився для нацистів першою з часів окупації великою несподіванкою. Це, як відомо, сталося останнього дня зими 1943 року. Під час легендарного Степового рейду партизанський командир з Сумщини не міг знайти бодай найменших слідів діяльності секретаря «Кіровоградського підпільного обкому партії» Михайла Скирди та натрапити на нібито створений ним чисельний партизанський загін, що, знову ж таки, нібито діяв у Чорному лісі та сусідніх лісових масивах!
У розділі «Липові» партизанські загони на Кіровоградщині» кілька сторінок відведено й Новогеоргіївському району. Зокрема, йдеться про «діяльність» так званого «партизанського загону ім. Ворошилова». Ще відразу після війни було спростовано інформацію про те, що в лісах Подорожанського лісництва проти нацистів вів боротьбу такий загін.

Насправді ж, його не існувало. «Група товаришів», щоб належно зустріти Радянську армію, вирішила показати себе партизанами. І навіть назву вигадали. Теж саме стосується й «партизанського загону ім.Чапаєва». Опитування жителів кількох сіл району, зокрема, Миронівки, показало, що «звіт командира загону» Головка – неправдивий. Ніяких бойових операцій «чапаєвці» не проводили, а діяли лише … на папері.

Втім, спростовуючи фальсифікації «про всенародну боротьбу проти фашистів під керівництвом комуністів», Іван Петренко називає й імена справжніх учасників партизанського руху на території нашого краю, багато з яких загинули або зазнали каліцтва у протиборстві з нацистами.

Попри великий об’єм, насиченість фактами й прізвищами, книга читається легко й захопливо, як цікавий детектив. Вона добре ілюстрована й професійно підготовлена до друку кропивницьким видавництвом «Імекс-ЛТД».

За словами директора Державного архіву Кіровоградської області Олега Бабенка наразі має відбутися її презентація.

Федір Шепель,
місто Кропивницький.

Поширити
"Вісті Світловодщини"