Олександр Олійник: «В цій історії 95% неправди»

Події навколо інциденту, що трапився у Павлівському НВО 6 жовтня, коли за кермо шкільного автобусу сів, начебто, п’яний водій, набирають все більших обертів. І з кожним днем вони описуються все жахливішими. Та коли почали ширитися чутки про те, що діти були настільки зляканими, що аж позалазили під сидіння – так водій вів автобус, я вирішила з’ясувати, чи так все було насправді. Не могли супроводжуючі вчителі разом з дітьми позалазити під сидіння, і нікому не спало на думку набрати по телефону чергову частину поліції і повідомити, що їхнє життя знаходиться в небезпеці.
Першим, кому я зателефонувала, був начальник Світло­водсь­кого відділу поліції Андрій Гулий.
– Андрію Андрійовичу, чи можете Ви прокоментувати, що відбулося 6 жовтня під час підвезення дітей до Озер, Миронівки та Великої Скельової після екскурсійної поїздки до Переяслава-Хмельницького? І чи можна ознайомитися з результатами розслідування по цьому факту?
– Ми склали адміністративний протокол і все. За такі порушення передбачена саме адміністративна відповідальність.
– А за що було складено адміністративний протокол? За те, що водій перебував за кермом у нетверезому стані?
– Ні. Адміністративний протокол ми склали на підставі того, що до управління автобусом був допущений водій, у якого не було відповідної категорії, і що автобус був переповнений.
– Як Ви встановили, що водій не міг займатися перевезеннями учнів?
– Приїхали до водія, попросили показати права. Ось і все.
– Чи встановлено, що водій був п’яний?
– Ні. Щоб притягнути особу до відповідальності за фактом керування транспортним засобом у не­тверезому стані, потрібне офіційне підтвердження даного факту. А ми цього встановити не змогли б – про це нам ніхто не повідомляв. Про те, що водій, можливо, був у нетверезому стані, нам повідомили аж на другий день.
Після цього я зателефонувала начальнику відділу освіти, молоді та спорту РДА Ларисі Сачевській і запитала, чи надходили скарги або інші звернення від вчителів, учнів та їхніх батьків, які б стосувалися подій 6 жовтня?
– Ні, жодного усного та письмового звернення чи скарги до відділу освіти, молоді та спорту РДА не надходило, – відповіла вона.
Запрошую до розмови директора Павлівського НВО Миколу Середенка.
– Як трапилося, що за кермом шкільного автобусу опинилася стороння людина?
– Я сам, у першу чергу, засуд­жую цей факт. Більше того, адміністрація Павлівського НВО у найкоротший термін провела внутрішнє, я вважаю, об’єктивне розслідування. Ми опитали всіх, причетних до цього факту, взявши пояснення. Упередженості чи будь-якого намагання приховати цей факт ні в мене, ні в кого іншого із організаторів екскурсії не було, встановлено винних осіб та здійснено заходи з попередження подібних негативних явищ у майбутньому. Матеріали розслідування надано районній раді, як засновнику, та органу управління – відділу освіти вже наступного дня.
– Ви особисто були присутні в автобусі під час цієї поїздки?
– Ні, мене не було в автобусі. Лише в понеділок по обіді мені зателефонувала начальник відділу освіти, молоді та спорту РДА Лариса Сачевська і повідомила, що сталася ось така надзвичайна подія. До цього жоден з учасників заходу мене про це не інформував. Відразу після цього ми почали досліджувати факт грубого порушення правил перевезення учнів у шкільному автобусі.
Щодо організації цієї екскурсії в цілому. Перш за все, зазначу, що наш заклад здійснює багато екскурсійних подорожей. Оскільки я завжди супроводжую своїх учнів у всіх поїздках, то керівником групи був призначений я. Але ще з п’ятниці я занедужав і поїхати з учнями не зміг.
Коли ми говоримо про екскурсію 6 жовтня, то слід говорити про поїздку з Павлівки до Переяслава. І тут, насправді, відбувається маніпуляція фактами. Дітей, згідно зі списками, було 45 осіб. Але це ті діти, які вирушили з Павлівки до Переяслава і повернулися. Кількість дітей відповідала місткості автобусу, який надала туристична агенція. Там були професійні водії, був затверджений відповідним чином план маршруту, групу супроводжувала медична сестра.
Підвезення учнів до Павлівки, на мою думку, слід розглядати як окрему частину, коли і відбулися деякі порушення. В матеріалах, які зараз поширюються Інтернетом і виставлені на офіційній сторінці районної ради у Facebook за підписом голови районної ради, зазначається, що Середенко свідомо посадив в автобус надмірну кількість дітей, що заборонено відповідними вимогами. Хочу наголосити, що свідомого умислу тут не було. У списках зазначалися учні, які їхали з Озер, Миронівки та Великої Скельової до Переяслава. Але ж до Павлівки дехто з них міг доїхати іншим транспортом, окрім шкільного автобусу. Батьки могли привезти своїх дітей власним транспортом? Керівництво філій звернулося до нас з тим, аби організувати підвезення дітей до Павлівки шкільним автобусом, але це не означало «напакувати» його.
– За яке правопорушення до Вас поліція застосувала адміністративне стягнення?
– За те, що я, як керівник, передав кермо шкільного автобусу особі, яка не мала на це права. Отже, по мені розглядається єдиний епізод – я на пана Олійника поклав обов’язки кермування шкільним автобусом, не пересвідчившись у тому, чи має він відповідну категорію. І це, дійсно, так, я не перевірив документи. На моє питання, чи має він відповідну кваліфікацію, пан Олійник відповів: “Так, я маю всі дозволи і всі підстави для того, аби здійснювати підвезення”. Оскільки саме Олійник, за посадовою інструкцією, відповідає за перевірку цих документів у водіїв, у мене не виникало сумнівів у правдивості його слів. Враховуючи те, що наші підрозділи знаходяться на відстані 50 км один від одного (від Озер до Павлівки), а пан Олійник є службовою особою, відповідальною за допуск водіїв до кермування, його усного запевнення для мене було достатньо. До того ж, через систему Vіber та на електронну скриньку Олександр Олійник надіслав мені фото свого во­дійсь­кого посвідчення. Сьогодні ніхто із відповідних органів не проводив експертизу з приводу того, чи те посвідчення є дійсним. Порушенням з мого боку є те, що я не витребував ксерокопію водійського посвідчення, завірену належним чином, а це я мав зробити, згідно з вимогами інструкції з діловодства. Це, дійсно, було порушенням з мого боку, але воно сталося лише тому, що рішення приймалося у стислі терміни. Ми просто стали заручниками ситуації, коли нікому було підвозити дітей.
Зранку в день екскурсії Олександр Олійник підвозив дітей до Павлівки, а от ввечері за кермом опинилася стороння особа. Цю особу ми ще раніше розглядали як кандидатуру на посаду шкільного водія. Він уже пройшов медичний огляд, що для нас було підставою для прийняття його на роботу у понеділок, 7 жовтня. Але Олександр Олійник допустив його до кермування у неділю ввечері, коли він ще не був офіційно працевлаштований, без наказу, без погодження – прийняв це рішення одноосібно, про що він зазначає і у своїй пояснювальній записці. Аби про це мені повідомили, то на рейс виїхав би павлівський автобус і розвіз би діток.
Інший факт маніпуляції – що медичний працівник не супроводжував школярів, які підвозилися до Павлівки. У нормативних вимогах йдеться про те, що медичний працівник має супроводжувати групу, яка налічує 30 і більше дітей. А ми підвозили до 30 дітей, тому медичний супровід не був обов’язковим. А до Переяслава медичний супровід здійснювався. І коли Домбровський зазначає у своєму звернення до національної поліції, до департаменту освітити ОДА про те, що Середенко за мовчазної згоди погодив передачу права кермування шкільним автобусом сторонній особі – це абсолютна брехня, наклеп, підозрюю – з конкретною ціллю. По-перше, Середенко фактично не був у складі цієї групи; по-друге, Середенко фактично не був присутній, коли за кермом опинилася стороння людина – жодна людина, причетна до організації екскурсії, у своїх поясненнях не зазначає, що цей факт хоч якимось чином зі мною погоджувався: чи в телефонному режимі, чи в будь-який інший спосіб. По-третє: термін «мовчазна згода» має конкретну юридичну кваліфікацію. Це коли до органу державної влади (у дозвільній системі) надходить звернення, на яке той має відреагувати у певний термін. Якщо цього не відбувається, то вважається, що орган задовольнив звернення.
У даному контексті це кричущий факт правового нігілізму, намагання сфабрикувати справу і дати їй упереджену оцінку.
Аби голова районної ради хотів об’єктивного розслідування цієї справи, то він би звернувся до уповноважених органів, щоб провести об’єктивне розслідування, здійснити заходи реагування згідно з вимогами чинного законодавства, і не давав би власну попередню оцінку, не маючи на це права. А голова районної ради дозволяє собі оприлюднювати цілу низку суб’єктивних суджень: відсутність медичного працівника в дорозі, свідоме порушення правил перевезення дітей; свідоме здійснення перевезення у нічний час і багато іншого. Інформація про це була виставлена на офіційному сайті та на Facebook-сторінці районної ради в той час, коли ще не було висновків поліції. Так, 10 жовтня про цей факт з’явилася негативна інформація, у тому числі і з боку районної ради, а висновок поліції був 11 жовтня – про це свідчать офіційні документи.
Якщо ми створюємо депутатську комісію, яка має дати об’єктивну оцінку цьому випадку, то чому вже зараз “педалірується” цей процес, з’являються інтерв’ю в засобах масової інформації, в яких дається цьому факту власна оцінка; питання виноситься на розгляд сесії. Чи це не є намаганням підвести депутатів до прийняття “потрібного” рішення?
На мою думку, це є простою маніпуляцією, формуванням думки депутатів наперед, без вивчення цього питання, бо детальне його вивчення нікому і не потрібне?
До мене висувають претензії, чому по відношенню до Олександра Олійника не вчинено жорстких мір покарання.
Олександр Олійник – це не просто людина з вулиці. Він – бойовий офіцер, людина, яка п’ять років поспіль захищала Україну на її східному кордоні. Це людина, яка, щонайменше, нагороджена двома орденами Богдана Хмельницького – багато хто цю нагороду отримав посмертно; він командував легендарним підрозділом – все це свідчить лише про те, що у нього не було ніякого умислу навмисно створювати ситуацію, яка могла б загрожувати життю та здоров’ю дітей. І коли я брав у нього пояснення, то він і не думав якось відгороджуватися від цієї проблеми, а заявив: “Так, я визнаю що допустив порушення. Так, я доручив керувати шкільним автобусом людині, яка на той час ще не була працевлаштована, але зробив це тому, що не було іншої альтернативи”. Він нічого не приховував, не виправдовувався. Для мене, як для керівника, це було дуже важливо, бо означало, що людина визнає свою провину, а значить ніколи в майбутньому не допустить, щоб такий факт повторився.
Повторю: якихось особистих цілей пан Олійник не переслідував. Тут має місце звичайна помилка – людина прийняла рішення, не розуміючи у повній мірі юридичних та інших наслідків. На це могли вплинути безліч чинників. Можливо, пан Олександр і не міг належним чином оцінити свої дії. Це і для мене є уроком.
А якщо говорити загалом, то ще з серпня 2018 року посадовими особами органів місцевого самоврядування Світловодського району на мене, як директора КЗ «Павлівське НВО», здійснюється систематичний тиск з метою вчинення протизаконної дії – безпідставно звільнити завідувача філії закладу Озерський НВК Палярус Альону Сергіївну, що, зокрема, виражається у психологічному тиску, створенні штучних перешкод у діяльності закладу, ініціюванні перевірок тощо. Зокрема, питання діяльності КЗ Павлівське НВО слухалося мало не на кожній сесії районної ради останнього року, зимою ці “борці за безпеку дітей” змушували мене посилати шкільного автобуса по нерозчищеній дорозі глибочезними балками, а за відмову ще тоді вимагали покарати мене і звільнити водія. Озерський НВК – єдиний, де ми мали по 5 місяців заборгованості за харчування дітей і за рік не отримали жодної копійки субвенції з сільського бюджету. Натомість мали вдосталь інтриг та скандалів.
Подія, що трапилися під час екскурсії, є жахливою, невиправданою та такою, що не має повторитися. Винні особи притягнені до адміністративної відповідальності органами поліції, у тому числі і я.
Домбровський Р.В. не мав права виставляти матеріали внутрішнього службового розслідування КЗ Павлівське НВО в соціальні мережі Інтернет, бо існує окремий порядок їх висвітлення, також вони містять особисті та персональні дані.
До посадових обов’язків голови районної ради не входить проведення службових розслідувань (особисто) та формування особистих висновків із даного питання. Це має вчиняти орган управління (відділ освіти) за дорученням районної ради (засновника), поліція тощо.
У листі на департамент освіти та обласне управління поліції Домбровський пише не про розслідування чи встановлення винних, а одразу – про порушення правил перевезення дітей, які він встановив одно­осібно, не маючи на те повноважень. Він зазначає ряд неправдивої інформації: що в складі групи не було медика, стверджує про свідомий дозвіл на рух автобусу у темну пору доби; про мовчазну згоду директора Середенка М.В. на передачу керма особі, що не мала права керування, тощо. І на завершення Домбровський робить висновок, що усе те, що він написав, має ознаки злочину, такого як неправомірні дії (або бездіяльність). Тобто, завідомо вчиняє дії, які формують упереджене ставлення у потенційних перевіряючих.
Отже, на мою думку, в діях голови Світловодської районної ради Романа Домбровського чітко простежується особистий мотив у прийнятті даного рішення, перевищення службових повноважень та подання завідомо неправдивої інформації з метою введення державних органів, депутатів та громадськості в оману.
Зараз створюються компрометуючі матеріали в ЗМІ та проведення упереджених перевірок з метою підготовки на чергову сесію районної ради достатньої кількості «компромату» для звільнення Середенка з посади директора Павлівського НВО по статті. До чого тут комісія чи сесія, якщо вже давно усе оцінено, висновки сформовано? Відділ освіти вже тиждень тому отримав доручення формувати подання на моє звільнення.
Коментує ситуацію Ірина Корсун, вчитель з інклюзії:
– Особисто я, згідно з наказом по Павлівському НВО, супроводжувала дітей до Переяслава-Хмельницького як медична сестра. На це у мене є повне право, бо ж маю медичну освіту і відповідний диплом.
Катерина Усіченко, заступник з навчально-виховної роботи Павлівського НВО:
– Організовуючи поїздку до Переяслава-Хмельницького, ми все зробили так, як має бути: взяли відповідні дозволи на поїздку, погодили маршрут із відділом поліції Полтавської області, надали відповідне повідомлення Світловодському відділу поліції тощо. Нам дали дозвіл руху автобусу до 20.00. Також ми замовили комфортабельний автобус у туристичній компанії «Світ-Тур», який відповідав усім вимогам та місткості. Ми не вийшли за рамки відведеного часу: ще не було 19.00, коли група повернулася з екскурсії. Учні разом із супроводжуючими пересіли на шкільний автобус у Світловодську і поїхали далі. До 20.00 учні були розвезені по всіх населених пунктах. Я була однією із супроводжуючих осіб, відповідала за учнів Павлівського НВК, тому в автобусі мене не було, коли дітей везли із Світловодська. За поїздку офіційно відповідали конкретні особи. Це зафіксовано у відповідному наказі по Павлівському НВО.
Не могла я не звернутися і до заступника директора з господарської роботи Павлівського НВО Олександра Олійника.
– Олександре Миколайовичу, як сталося, що ввечері 6 жовтня за кермом шкільного автобусу опинилася стороння людина, і чи погоджували Ви це із директором Павлівського НВО Миколою Середенком?
– В усій цій історії 95% неправди. Неправдивою є заява, що водій не мав водійського посвідчення. Водійське посвідчення він має. Він працював водієм на цьому автобусі два роки тому. І все, що про нього говорять, – неправда. Я особисто його перевіряв – він був тверезий. Те, що в дорозі автобус зачіпав гілки, то це правда. А як інакше проїдеш дорогою із Великої Скельової до Миронівки? Там «не влазить» автобус. Водій вже пройшов медичну комісію, мав на той час усі документи, які дозволяли кермувати автобусом. Перед тим, як посадити його за кермо, я особисто його проінструктував, перевірив. Водій був адекватний, тверезий, тим більше, що він вже мав досвід роботи на цьому автобусі. Якоїсь матеріальної вигоди ані водій, а ні я, не мали – водієві не оплачувалася його робота. А що з нього, що з мене зробили «ворогів народу».
Знаєте, 5 років мене не було вдома, я 5 років воював. І зараз мене переповнюють неприємні відчуття, коли хочеш зробити щось для людей корисне, а з тебе і директора роблять якихось… Ніхто не постраждав, з дітьми все добре, а через те, що водій на той час був неоформлений, роздули незрозуміло що.