Олесь Довгий: «Для влади я «незручний» політик, тому що не йду на поводу і відстоюю інтереси свого округу»

    301
    Реклама
    Олесь Довгий
    Олесь Довгий

    Нинішній склад українського парламенту вже перетнув екватор своєї каденції. Не дивлячись на достатньо спірну ефективність його роботи, зробити вдалось досить багато. І дуже часто мотивацією до прийняття дійсно важливих рішень для країни були не політичні партії більшості, а окремі групи чи незалежні депутати. Такі, як Олесь Довгий, що був обраний на малій Батьківщині своєї родини по 102-му мажоритарному округу Кіровоградської області. Олесю Станіславовичу вдалося знайти у своєму щільному робочому графіку час для спілкування з нашими журналістами.

    – Сьогодні багато людей розчаровані діями влади. Як у цих умовах Вам вдається вибудовувати стратегію роботи у парламенті та на окрузі?

    – Як і багато українців, я очікував від нинішньої влади набагато більшого. І думав, що «жити по-новому», означає «жити краще» – з курсом нижче, ніж 8, а не під 30, з іншим рівнем заробітних плат, показником безробіття і т.д., і т.п. Ми бачимо і курс національної валюти, і складності реалізації реформ, і низький рівень заробітних плат, і безробіття. На мій превеликий жаль, нинішня влада дуже швидко забула про те, яким чином закінчила своє існування влада попередня. Ніяких висновків зроблено не було. Люди повністю розчаровані у своєму виборі. І фактично єдине, що рятує сьогоднішніх можновладців, – це відсутність якісної альтернативи. Думаю, в умовах, що склалися, я зайняв єдино правильну позицію: якщо не можеш сподіватися на загальне зростання і на ефективні зміни в країні, то закочуй рукава, збирай команду і працюй в окрузі. Тобто, на прикладі хоча б однієї території показуй людям, що ти здатний зробити. На сьогоднішній день сума коштів, що були мною залучені на соціально-економічний розвиток округу – майже 50 мільйонів гривень.

    – Існує думка про те, що реального економічного зростання ми не доб’ємося, поки не знизимо показники корупції. Ви з цим згодні?

    – Корупція залишається великою проблемою і при цій владі. Це очевидно не тільки для наших західних донорів, але і для потенційних інвесторів, які не готові зараз вкладати свої гроші у нашу економіку. І їх можна зрозуміти. Саме тому я голосував за всі без винятку законопроекти, які були спрямовані на боротьбу з корупцією. Від фінансування спеціалізованих антикорупційних органів до введення практики елект­рон­них декларацій. Я проголосував за створення НАБУ, за створення спеціальної антикорупційної прокуратури, за створення антикорупційних судів і голосував за безліч інших необхідних країні змін, які б привели боротьбу з корупцією в реальну площину і на національному, і на місцевому рівні. А, з іншого боку, я підтримав децентралізацію бюджетного фінансування, щоб громади на місцях мали більше можливостей для розвитку, і був би поставлений заслін корупційним розтратам.

    – Ваша особиста декларація викликала досить бурхливе обговорення у пресі, іноді «попахує» відвертим політичним замовленням. З чим Ви це пов’язуєте? Чи думали про такі наслідки, коли подавали декларацію?

    – Я не тільки голосував за введення практики електронних декларацій, а й був одним з перших, хто її подав. Причому, відобразив у документі абсолютно все, що маю, після чого став одним з об’єктів політичного цьку­вання під надуманим приводом. Слава Богу, я декларував доходи завжди, навіть тоді, коли ніхто не думав не тільки про електронні, а й про звичайні податкові декларації. Це наша сімейна традиція — платити податки. Тому я був абсолютно спокійний, коли мої доходи, на відміну від інших нардепів, почали перевіряти не за 1 рік, а за 18 років – з 1998 року, з ініціативи, до речі, Генеральної Прокуратури.

    Відверто кажучи, для влади я «незручний» політик. Бо не голосую за ті законопроекти, які вона просуває, якщо не вважаю їх корисними для нашої країни. Буваю досить безкомпромісним. Я не займаюся популізмом і можу чесно критикувати ті чи інші рішення. Тобто не йду на поводу і завжди відстоюю інтереси свого округу. У результаті постійно піддаюся різним загрозам, якимось дивним інформаційним атакам і ревізіям. З декларацією було так само.

    Я зайняв принципову позицію: я ні з ким не збираюся домовлятися, нікому і копійки не буду платити. І надав усі документи, які від мене вимагали правоохоронці до останньої коми. У влади не було іншого виходу, крім як визнати, що все з моїми документами в порядку. Є навіть довідка, що в моїй електронній декларації до моїх доходів немає претензій.

    – А чим Ви не догодили саме Генпрокуратурі?

    – Влада вимагала від мене того, щоб я підтримав продовження і розширення повноважень прокуратури ще на рік, замість створення обіцяного всій країні єдиного слідчого органу. Я не проголосував ні за одну із запропонованих владою змін до Конституції України та Кримінально-процесуального кодексу. Також я відмовився голосувати за драконівські зміни до Податкового кодексу, які ставлять хрест на реальному економічному зростанні. Нічого (не дивлячись на мій молодий вік) я вже досить багато бачив тих, хто мене лякає і продовжує лякати. Усіх тих пережив, переживу і цих (посміхається – авт.). Окрім цього, я підписався під заявою про корумпованість цієї влади і під заявою про відставку Генерального Прокурора України.

    – Чим було викликане таке рішення?

    – І Генеральна Прокуратура, і вся нинішня влада нахабно продовжують розкрадати бюджет і державну власність, при цьому відволікаючи увагу людей від насущних проблем якимись емоційними темами або старими «скелетами з шаф», у справах за якими давно закінчився термін давності. Наприклад, ті погрози, які я чув особисто на свою адресу, якраз і пов’язані зі справами 10-річної давності.

    – Говорячи про результати роботи Парламенту, які Ви б могли відзначити успіхи?

    – Ми прийняли багато реформ. Однак більшість з них ми прийняли «з-під палки» наших міжнародних партнерів. І роботи ще дуже багато. Ми повинні провести пенсійну реформу, ми повинні провести медичну реформу (тільки у правильному вигляді), ми повинні привести до ладу банківський сектор і запустити мікрокредитування, після чого вже можемо конкретно говорити про земельну реформу. Дороги – це окреме болюче питання нашої країни. У відповідному міжнародному рейтингу Україна знаходиться на 136 місці зі 144 країн світу. Це не дороги і навіть не напрямки, це просто жах. Я вважаю, що це безумовний пріоритет. Є просте розуміння – дорога дає життя, дорога дає товарообіг, тому що навколо дороги відразу будуються заправки, маленькі кафешки, біля дороги починається торгівля. Я бачу на цей рік пріоритетним у себе в окрузі добудувати об’їзну в Знам’янці, а згодом відремонтувати дамбу і об’їзну міста Світловодськ. На перший з цих проектів я вже вибив фінансування.

    – Щоб реалізувати те, про що Ви говорите, потрібно виконати дійсно чимало роботи. Особливо щодо великих галузевих реформ. Чи здатний нинішній склад Парламенту на це?

    – Більш непрофесійного і слабкого (як інтелектуально, так і організаційно) складу Верховної Ради я не бачив ніколи. Можу сказати, що за своєю силою навіть Київ­міськрада, якою я колись керував, була набагато потужнішим представницьким органом, ніж сьогоднішній Парламент. Запитайте у будь-якої людини, скільки прізвищ депутатів вона може назвати. Думаю, більше 50-ти не набереться. Простий приклад: я вже два роки в Парламенті і більше половини депутатів жодного разу не бачив. Це говорить про слабкість цього законодавчого органу. Мені хочеться вірити, що наступне скликання буде більш ефективним та інтелектуально підготовленим. І якщо я прийму для себе рішення рухатися далі на наступних виборах, то в умовах оновленого парламенту, вважаю, зможу показати ще більш значимий результат.

    Дмитро Петренко.