«Пам’ятаєш»

179

Пам’ятаєш слова, що сказав: «Я хворію тобою».
Як збентежили душу мою ті відверті слова.
Це, неначе, фрагмент із кіно – то було не зі мною,
Та йде обертом й досі від слів тих моя голова.

«Я хворію тобою», – і серце тріпоче, мов пташка.
Повернулись в далеке минуле нестримні думки.
І від згадки про тебе водночас і легко і важко,
Це як літопис – щастя мого і твого сторінки.

Ти згадаєш слова, що сказав: «Я хворію тобою».
Все це було, здається, недавно… було це давно.
Я сьогодні щаслива від того, що ти не зі мною,
Ті слова – лише кадр, короткий фрагмент із кіно.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.