Прес-тур Україною. Дніпропетровщина

105

Нещодавно журналісти Кіровоградської та Харківської областей, в рамках прес-туру, за підтримки Агенства США з міжнародного розвитку (USAD) «Децетралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE) відвідали кращі об’єднані громади регіону – Новоолександрівську та Петриківську.
Прес-тур розпочався із екскурсії містом Дніпро – журналісти відвідали музей громадянського подвигу Дніпропетровщини у подіях АТО… Так, саме АТО – такі музеї вже з’являються в Україні.
Музей громадянського подвигу Дніпропетровщини у подіях АТО – перший в Україні музей АТО. Внутрішня експозиція музею займає майже 600 м2 і складається з трьох залів.
У першому – експозиція на металевих конструкціях, які символізують зруйнований внаслідок бойового протистояння Донецький аеропорт.
Друга частина експозиції – зал увічнення пам’яті воїнів АТО, де демонструються більше 500 фотопортретів загиблих бійців українських Збройних Сил і військових формувань, які народилися, жили, вчилися, працювали і призивалися до лав армії з Дніпропетровщини. Щодня до зали Пам’яті приходять родичі бійців, матері, приносять особисті речі, нагороди своїх дітей. Кожен портрет загиблого бійця – це історія, це доля багатьох людей, це сльози втрати і розпач від усвідомлення, що вже нічого не можна виправити, не можна повернути час… Серце стискає біль, коли вдивляєшся в портрети молодих хлопців і дівчат. Вони були кращими серед нас.
Окремої уваги заслуговує третя зала – мультимедійна. Тут відвідувачі занурюються в тему конфлікту на Донбасі за допомогою мультимедійної техніки. Коли техніка вимкнена, то зала виглядає як великий кінозал, але без місць для сидіння. Проте, коли починається демонстрація фільму, кожен відвідувач поринає в атмосферу бойових дій. Технічно це неймовірно складно. На чотири стіни одночасно проектується зображення з десяти проекторів висотою 4 метри та площиною 140 м2. До того ж, на кожній стіні йдуть різні зображення, проте складаючись в єдиний пазл, демонструють дивовижне видовище. Це перший кінозал в форматі 360° в музеях України. Тут представники ЗМІ переглянули документальний фільм «Дніпро – форпост України». Фільм триває всього 25 хвилин, а здається – години. Навколо глядачів відбуваються військові дії – не вигадані, справжні. Ось наших хлопців накрив шквал вибухів у Донецькому аеропорту, і глядачі мимоволі пригинають голову, відчувають весь жах тих подій, бо стоять в центрі кімнати, а навкруги – іде війна. Важко бачити обличчя тих хлопців, портрети яких щойно бачили у залі Пам’яті. Це дає можливість фактично потрапити в епіцентр подій, особливо гостро відчути увесь спектр емоцій, які просто переповнюють – майже у всіх очі блищали від сліз. Особисто на мене перегляд фільму справив величезне враження.
«Дніпро – форпост України» – перший у світі панорамний фільм в форматі 360°, створений, переважно, на основі документальної хроніки.
З моменту відкриття музею його відвідало більше 50000 людей, у тому числі і керівництво держави, посли, іноземні політики, діячі культури та інші. Кожен день стіни панорамного кінотеатру бачать сльози та чують оплес­ки. А відвідувачі з Росії, після перегляду цього фільму, за словами екскурсоводів, просять вибачення у нашого народу безпосередньо у кінозалі.
Музей громадянського подвигу Дніпропетровщини у подіях АТО вже став культовим місцем, екскурсії в якому розписані щогодини. Тож якщо будете у Дніпрі, обов’язково відвідайте це пам’ятне місце.
Новоолександрівська сільська об’єднана громада – одна з кращих у регіоні
Новоолександрівська сільська об’єднана громада була створена 25 жовтня 2015 року. Утворена вона із двох сільських рад і має площу 226,1 км2, включає в себе 1 старостинський округ. Проживає тут 11013 осіб. Територія і справді унікальна. По-перше – близьке розташування до м. Дніпра, по друге – безмежні простори громади омиває річка Дніпро. Нині самоврядний орган ОТГ активно працює над втіленням найзаповітніших мрій її жителів.
– Раніше ми належали до району, і це був жах. Не було туалету, вода на підлозі замерзала. Для мене зараз диво, що у бібліотеці – тепло, – розповідає Ірина Сафонова, директорка бібліотеки в Новоолександрівці – цент­ральному селі Новоолександрівської ОТГ.
Лише за кілька років від початку децентралізації тут перетворили бібліотеку на коворкінговий центр з гуртками, правовою консультацією. У бібліотеці з’явилася українська література і переклади українською. – Раніше більшість книжок фондів були російською, – додає жінка.
Минулого року на закупівлю книг для бібліотек виділили 100 тисяч гривень.
Та у бібліотеці зараз не тільки книги. За час децентралізації місцева влада закупила ігри для дітей, мультимедійну установку, музичний центр та комп’ютери. На канікулах тут показують дітям фільми, інколи навіть програмні, тому що вони не завжди хочуть читати книги. Важливо, що тепер дітям є куди приходити, є як розважитися у холодну пору року чи в дощ, скористатися Інтернетом, адже в бібліотеці є wi-fi.
Тут модернізували школу. Про це слід окремо сказати. На час створення ОТГ у школі було 295 дітей – більшість батьків своїх дітей возило до шкіл Дніпра. За три роки учнів у школі стало 424. Мало того, що всі місцева дітвора прийшла у рідну школу, ще й і з сусідніх сіл приїздять. Дирекції навчального закладу довелося відкрити 7 груп продовженого дня, з них дві працює до 19.00 аби діти, допоки їхні батьки працюють, у тому числі і в Дніпрі, були під наглядом. І все це – за рахунок місцевого бюджету. Тут відбудовані такі дитячі майданчики, що і мріяти годі, скрізь встановлене відеоспостереження, трансляції ведуться навіть з класних кімнат, коли ідуть уроки. Відбудували, фактично з нуля, кабінети для занять з військової підготовки, для практичних уроків з трудового навчання, а ще відновили тир та побудували смугу перешкод, зробили павільйони, у яких можна проводити уроки на свіжому повітрі. Також обладнали логопедичний кабінет, все приміщення школи покрите wi-fi. Активний директор школи Олександр Овсюк зі своїм колективом постійно працює над новими проектами і над втіленням їх в життя.
– До створення ОТГ у нас була група продовженого дня з 30 дітей, які могли перебувати в школі з 13 до 16 години, – говорить директор школи. Батьки ж зазвичай працюють до 18.00 Щойно з’явилася можливість, за кошти громади у школі організували дві групи продовженого дня з 13 до 19 години. І заборонили будь-які фонди.
Уявіть: в школі двадцять інтерактивних дошок, які стали постійними помічниками для вчителя на уроках; у кожного вчителя є своє робоче місце, яке забезпечене персональним комп’ютером. У школі є два сучасних лінгафонних кабінети, три комп’ютерних класи й хоббі-рум – приміщення з майстернями, кабінетами Захисту Вітчизни і для малювання. Усе це – за рахунок місцевого бюджету. Після уроків для дітей проводять різноманітні гуртки.
Забезпечена усім необхідним і «Нова українська школа». І це не лише нові меблі і ремонти – це новий підхід до навчання та виховання дітей – із самого малечку учнів молодших класів привчають до того, що вони – велика і дуже важлива ланка великої шкільної родини, всієї громади. Кількома реченнями цього не описати, в такій школі хочеться навчатися, працювати.
– Хочемо перепрофілювати школу з комплексу на навчально-виховне об’єднання, тому що хоч і проводимо гуртки, але позашкільна тема все одно не закрита. Також ми будуємо дитячий садок на 80 місць. Загалом у громаді чотири школи. Перед формуванням бюджету кожна дає запит на те, що потрібно, і повинна довести, для чого це потрібно. У нас в штаті є фахівець з публічних закупівель. Завдяки йому за 2 роки ми зекономили більше мільйона гривень і змогли додатково оснастити школу. В навчальному процесі школа теж старається не «пасти задніх», – розповідає Олександр Овсюк.
На території села будують новий Будинок культури, який має стати прихистком і для бібліотеки, і для місцевих колективів та гуртків. Більшу частину проекту фінансує, звичайно, Державний фонд регіонального розвитку.
Ще до початку об’єднання Новоолександрівка була самодостатнім селом – на території є кілька підприємств. Першою про об’єднання заговорила Волоська сільрада.
– Більше 20 років Волоське було дотаційним селом, їм тільки на зарплату з районного бюджету давали. Ні про який благоустрій мови бути не могло, – розповідає голова Новоолександрівської ОТГ Олександр Візір.
– Спершу наші мешканці не сприймали пропозицію об’єднання, тому що ми могли функціонувати самостійно, – каже голова. Та проаналізувавши, ми зрозуміли, що від об’єднання виграють усі. Але я запропонував спершу підтягнути сусідів, бо вони були слабкими. Зараз, за словами голови ОТГ, села приблизно на одному рівні.


– Здебільшого сьогоднішні проблеми – перегоріла лампочка, яма на дорозі чи необрізане дерево.
Хоча до об’єднання у Волоському більше 20 років не було водопостачання, – додає голова. – Тому ми спершу розібралися з цією проблемою. У сільраді намагаються дбати про кожного. Наприклад, у розпорядженні громади є мобільний офіс, облаштований ноутбуком та принтером, з яким щопонеділка працівники ЦНАПу виїжджають у віддалені села, щоб люди могли отримати потрібну послугу. Тут створили і реєстраційну службу. Тепер громада може видавати навіть закордонні паспорти та ID-картки. Виручені кошти ідуть у місцевий бюджет.
Нещодавно відбулося відкриття відремонтованих корпусів КЗ «Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги» Новоолександрівської сільської ради.


Децентралізацію у селі називають одним з найкращих інструментів для якісного життя. За словами голови, громада часто бере участь у різних проектах. Завдяки одному з них отримали снігоприбиральну техніку вартістю більше трьох мільйонів.
У селі Волоське, що входить до складу Новоолександ­рівської сільської ОТГ, поряд із будівлею місцевої школи споруджують «з нуля» великий триповерховий корпус. У ньому облаштують два спортивних і актових зали, кабінети природних наук із лабораторіями.
25 квітня 2019 року депутатами Новоолександрівської сільської ради прийнято рішення «Про заборону отримання внесків і пожертв бюджетними установами, які належать до комунальної власності Новоолександрівської сільської територіальної громади».
А ще Новоолександрівській ОТГ ввели новий вид роботи з громадою – опитування. Останнє опитування тривало з 8 квітня по 8 травня. Його мета – визначення громадської думки щодо якості утримання доріг в межах громади. Результати цієї роботи будуть враховані при прийнятті рішень щодо подальшого покращення надання послуг з утримання доріг в громаді.
І це далеко не все, про що я хотіла б вам розповісти, шановні читачі. Всього просто не розкажеш.
Секрет успішності цієї громади, у якій мешкає 12 тисяч людей, простий – вони усе роблять разом.
Про Петриківську громаду Дніпропетровської області читайте у наступному номері газети.
Світлана Калугіна.