“Приречена”

248

Приречена я на твоє кохання.
Чому, скажи, чому обрав мене?
Не хочу чути я твого зізнання,
Не треба мені сліз твоїх, страждання,
Все це якесь нещире, напускне.

Приречена я на твої образи.
Ти вимагаєш те, чого нема.
Твої безглузді пишномовні фрази
У мене викликають лиш відразу –
Між нами прірва, пустота німа.

Шкода, що другом так ти і не став,
А я не вноситиму в твої мрії фальші.
Вже досить з мене цих нудних вистав,
Де граєш ти розп’ятого Христа –
Немає миру там, де є демарші.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.