Рід, що не має продовження

    106
    Реклама
    Тетяна Вуїч, Галина Шуйська, Ольга Вуїч
    Тетяна Вуїч, Галина Шуйська, Ольга Вуїч

    Перша половина 1917-го року була дуже насиченою на політичні події як у цілому в Російській імперії, так і в Україні зокрема. У березні було повалено самодер­жавст­во, створено Українську Центральну Раду. Вітер революції долітав і до провінції, руйнуючи, спалюючи, знищуючи, нерідко гублячи людські долі. Саме слово «революція» означає зміни, вочевидь, на краще. Та чи завжди це було так? Хто і як творив революцію в селах? Звичайно, селяни. Своє завдання вони розуміли так: потрібно спалити панську економію, вбити самого пана, знищити всю його сім’ю. Дуже часто так і було. Події, що відбувалися в той період, забирали життя десятків і сотень людей.

    Нещодавно у міський музей надійшли матеріали, що стосуються родоводу Вуїчів. Вони – вихідці з Нової Сербії, що була заснована на наших землях в середині 18 століття (у 1751 році).Тоді сербу Івану Хорвату доручили переселити на Україну кілька тисяч сербів, чорногорців, болгар і створити з них кінні гусарські та пандурські (піші) полки.
    Нова Сербія проіснувала недовго, Катерина ІІ її скасувала, але багато сербів, одержавши тут землі, залишилися. Так сталося і з Вуїчами.

    Микола Миколайович Вуїч заснував село Семигір’я. Він тримав економію (маєток), обробляв землю, використовуючи сільськогосподарські машини та найману працю.

    Микола Вуіч мав чотирьох синів – Миколу, Олександра, Дмитра і Федора. Вивчаючи матеріали про цю родину, можна зробити висновок, що всі її члени були освіченими, ерудованими людьми, лояльно ставилися до селян. А ще всі Вуїчі мали гарний голос і слух, чудово співали.

    Після смерті Миколи Вуїча його син Микола залишився жити у батьковому маєтку, Дмитро був управляючим економією, Олександр проживав у Новогеоргіївську, Федір – у Києві. Федір дітей не мав, в Олександра був один син, а у Дмитра – два сини і дві доньки.

    У музей надійшли світлини родини Дмитра Миколайовича. Його дружиною стала проста селянська дівчина Федоска (Феодосія). Одружилися вони з великого кохання. Родина Вуїчів була проти їхнього одруження, та Дмитро Миколайович проявив наполегливість. На фото, датованому 1916 роком, бачимо напрочуд гарну жінку, шляхетно вбрану, з вдумливим поглядом. На іншому фото вона-щаслива дружина і мати. Дмитро Миколайович і Феодосія Миколаївна виховали двох доньок – Тетяну та Ольгу, і двох синів – Євгена та Володимира.

    За деякими даними, під час революційних подій 1917-го року Олександра Миколайовича, Дмитра Миколайовича та їхніх синів було вбито. Вочевидь, вони, на переконання певних елементів, були втіленням вселенського зла. На фото, що віднині зберігається у музеї, Дмитро Вуїч – інтелігентна, серйозна людина.

    Цікавою є доля Тетяни та Ольги, доньок Дмитра Миколайовича та Феодосії Миколаївни. Тетяна була на 16 років старшою від Ольги. До війни вона працювала бухгалтером в артілі ім. Кірова, м. Новогеоргіївськ. Тетяна Дмитрівна співала у церковному хорі, була віруючою людиною. Вона дуже любила читати, цікавилася суспільно-політичним життям. Пішла із життя у 1997 році, дітей не мала.

    Молодша донька Ольга народилася 12 листопада 1895 року (в музеї зберігається метрична виписка про її народження і хрещення). Є також і документ, датований 1911 роком, про закінчення навчання у приватній жіночій гімназії Ю. Козляніної, м. Новогеоргіївськ. Як свідчать записи, Ольга Дмитрівна навчалася добре, крім основних дисциплін, досконало оволоділа німецькою та французькими мовами. На випускному фото Ольга Вуїч серйозна, зосереджена, а ще – справжня красуня. Після гімназії Ольга закінчила вчительські курси і працювала вчителькою. Певно, через своє дворянське походження не могла здобути місце в Новогеоргіївську, тому, як згадували її рідні, їздила вчити сільських дітей. Заміжньою не була, але виховувала позашлюбну доньку Галину. Ймовірно, під час своїх поїздок по селах Ольга Дмитрівна застудилася, тяжко захворіла і померла, коли доньці було всього 10-12 років. Виховували Галину бабуся Феодосія Миколаївна (вона прожила довге життя і померла у 1967 році) та тітка Тетяна. Допомагав і батько – Шуйський Михайло Галактіонович (працював бухгалтером, захоплювався живописом, добре малював). Він мав іншу сім’ю, але позашлюбну доньку визнав своєю.

    Галина Шуйська закінчила Новогеоргіївську школу у 1940 році. До речі, її однокласником був наш відомий поет-земляк Кость Оверченко. Далі – війна, дівчині довелося побувати в евакуації. Вона працювала на військовому заводі. Після повернення у Новогеоргіївськ працювала музичним керівником у дитячому будинку, дитсадках міста. Спеціальної музичної освіти жінка не мала, але добре грала на фортепіано, мала хороший голос і слух, як і всі Вуїчі.

    Кілька років тому Галина Михайлівна відійшла у Вічність. Дітей у неї не було, тож Новогеоргіївський рід сербів Вуїчів не має свого продовження. Це сталося, у тому числі, і через низку обставин, серед яких революційні події 1917-го року, коли розлючений натовп безжально позбавив життя чоловіків-синів та онуків Миколи Миколайовича Вуїча, Автор вдячна за надані матеріали про родовід Вуїчів Соколовій Анні Миколаївні.

    Тетяна Ткачук, працівник міського краєзнавчого музею.

    Поширити
    "Вісті Світловодщини"