«Ріка життя»

140
Реклама

Між крутих берегів ллється вільно ріка.
Вона мчить у незвідані далі.
Як та вільна ріка, час нестримно стіка,
Підіймаючи нас по спіралі.

Ми кудись поспішаємо, рвемось вперед,
Щоби встигнути, не запізнитись.
Боїмося, що хтось у нас щось відбере –
В цій гонитві не сила спинитись.

А чому б не зробити зупинку ось тут,
Де згасає зоря світанкова?
Де зелена трава і ромашки цвітуть,
Там, де поле гуде волошкове?

Ми в усьому: у квітці, у краплі роси,
У дрібницях ми є неповторні.
Як нам душу свою повернуть, воскресить,
Бо не плачуть серця бутафорні.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.