Робота шкільних котелень. Скільки ми витрачаємо на тепло?

47 мільйонів гривень – така цифра звучить, коли мова йде про фінансову забезпеченість освітньої галузі у 2019 році. Щоб освітянам без проблем завершити цей фінансовий рік, необхідно “знайти” ще 3 млн. грн. Спробуємо розібратися, чи не витрачається невиправдано багато коштів на оплату за теплопостачання. До того ж, це питання підіймав і депутат Петро Тютюнник на одній із сесій районної ради. Запропонувала генеральному директору ТОВ «Гідроелектроцентр» Олександру Осадчому відвідати всі школи, де послуги теплопостачання надає його підприємство.

Олександр Осадчий відгукнувся на мою пропозицію, тож 26 вересня ми побували у 10-ти освітніх закладах, запитували про температурний режим вчителів, учнів та їхніх батьків. Першою була Павлівська школа.
– Коли у Павлівці ми взяли в оренду приміщення котельні разом із обладнанням, то звернулися до відділу освіти, молоді та спорту РДА з тим, аби отримати дозвіл на демонтаж старого обладнання, яке вже морально застаріло і вичерпало свій ресурс, і встановити нові котли. У цьому році ми дозвіл отримали, тож у Павлівці проведено великий об’єм робіт по модернізації котельні. Тут встановлено пелетний котел потужністю 250 кВт. Він «прибере» синусоїдну криву температури у приміщенні, яка спостерігається під час перепадів температури надворі і забезпечить сталу температуру протягом всього опалювального періоду. Основний час його роботи – міжсезоння. Якщо ж його потужності не вистачатиме, будемо підключати котел потужністю 400 кВт, який працюватиме в час стабільних холодів. Також замінена система теплопостачання: трубопровід, встановлено італійські помпи тощо.
Здійснили ремонт і самої котельні: встановили металопластикові вікна, вхідні двері, провели косметичний ремонт. Орієнтовна вартість проведених робіт – 1млн. 500 тис. грн., – розповідає Олександр Осадчий.
Така модернізація котелень, окрім Павлівської, вже проведена у Великоскельовському НВК та Іванівській школі, планується провести у корпусі №1 Ліцею «Надія».
Безпосередньо в приміщенні освітнього закладу я зустріла учителів та учнів, у яких поцікавилася, чи задоволені вони температурним режимом взимку.
– Чи дотримується температурний режим в школі?, – запитую у Тетяни Горєвої – заступника директора з навчально-виховної роботи Павлівського НВО.
– Так, у школі тепло. Відколи ми перейшли на альтернативні види палива, стало набагато краще. До цього школа опалювалася газом – було холодно. Зараз із цим немає проблем. Я вже позбулася всіх теплих речей, які завжди тримала в кабінеті, щоб, працюючи з документацією, не замерзнути. Школа забезпечена теплом у зимовий період – дякую Вам за це, – сказала пані Тетяна, звертаючись до Олександра Осадчого.
Спілкуюся з учнями 7-го класу. «Як взимку, холодно чи жарко»?
– Нормально, – хором відповідають школярі. У деяких кабінетах дещо прохолодно, а в цілому – нормально.
– Дійсно, крайній у нас кабінет хімії. Там буває прохолодно, – говорить Тетяна Горєва.
– У крайніх кабінетах може бути холодніше. Це залежить від температури води в батареях. Сподіваюся, що з новим обладнанням все зміниться, і цієї зими буде однаково тепло у всіх кабінетах, – говорить Олександр Осадчий.
Наступним був Великоскельовсь­кий НВК.
– У цій котельні також встановлений новий пелетний котел, бункер, і протягом опалювального періоду у всіх навчальних кабінетах буде стабільна температура, – зазначає пан Олександр.
Ось що говорять учні та вчителі:
Ірина Ломонос, учитель біології: “В минулому році у нас температура в період опалювального сезону була в межах норми – вікна не відкривали”.
Підтверджують слова своєї вчительки дев’ятикласниці Кароліна Дуброва і Дар’я Пузиренко.
– У Великоскельовській школі раніше завжди були проблеми з дотриманням температурного режиму в опалювальний період. У нас встановлені великі вікна, котельня розташована на відстані від школи. У минулі роки нам замінили вікна на металопластикові, переробили систему опалення, а проблема так і залишалася не вирішеною.
А відколи опаленням школи займається ТОВ “Гідроелектроцентр”, у нас тепло, – говорить директор Великоскельовського НВК Раїса Швець.
Приїхали в Озера.
– Щодо температурного режиму, то в школі зараз набагато тепліше, ніж було раніше. Але не можна сказати, що тут тепло, – говорить директор школи Альона Полярус. – У нас майже немає пластикових вікон, а старі дерев’яні не утримують тепло. Тому ми по коридору із середини на вікна натягли поліетиленову плівку – не так видуває тепло. Найпрохолодніший кабінет в нашій школі – це кабінет фізики.
– Чи зверталася до Вас під час минулорічного опалювального сезону директорка школи, інші вчителі, учні з тим, аби Ви не так сильно топили, бо у школі жарко?, – запитую я у кочегара Сергія Поляруса.
– Ні, такого не було жодного разу, – відповідає він. Його слова підтверджують й інші кочегари.
– У дитячому садочку, звичайно, тепліше. Там і вікна металопластикові, і стеля не така висока, як в школі, та й сторона сонячна. А в школі взимку буває навіть дещо прохолодно, – говорить Альона Полярус.
Підійшла до 10-тикласників, запитую: «Як зимою в школі, тепло?».
–Тепло, – відповідають. – А ось у кабінеті фізики – холодно.
У Миронівці картина аналогічна.
– Взимку буває по-різному, інколи навіть прохолодно. Щоб було занадто жарко – такого не було. У жовтні, коли на вулиці температура підіймалася, то в школі, дійсно, тепло, але в межах температурних норм, – говорить директорка філії Миронівської школи КЗ «Павлівське НВО» .
– Є одна проблема у тих школах, де не встановлені міжсезонні котли, – восени буває надто тепло. Ми не можемо швидко відрегулювати температуру, коли надворі спостерігається потепління – неможливо опустити температуру води в котлі нижче 65 градусів, це технологічно неприпустимо. Така проблема вирішена у Павлівці, в Іванівці, у Григорівці, – пояснюючи ситуацію, говорить Олександр Осадчий.
– А чи можна зараз включити опалення, бо ж в класах холодно – 12-14 градусів?, – запитує пані Наталія.
– Ми починаємо працювати на підставі розпорядження голови Світловодської районної державної адміністрації про початок опалювального періоду. Без такого розпорядження подавати тепло ми не маємо права, – відповів Олександр Осадчий.
Говорить вчителька Юлія Касько: «Без цієї котельні ми дуже мерзли. На уроках і вчителі, і учні сиділи у верхньому одязі, школярі писали в рукавицях. Відколи поставили нову котельню, ми як на світ народилися. Я лише дякую за створені комфортні умови в школі». Свою колегу підтримує учителька молодших класів Лідія Коряченко.
Зустрічаю дітей на шкільному подвір’ї.
– Пам’ятаєте, як було в школі взимку, холодно?, – запитую у них.
– Ні, холодно не було. Спочатку навчального року – так, буває дещо прохолодно, а взимку тепло.
– Занадто жарко буває, – запитую у четвертокласників Яни Ярош, Ангеліни Горбенко та Лілії Коршенко?
– Коли на перерві набігаємося, то буває. Але ми швидко заспокоюємося на уроці, і тоді вже не жарко, а якраз нормально.
Восьмикласники Ольга Духняк, Роза Ангурець, Артем Ярош, Сергій Нікурич, у яких закінчився урок фізкультури, теж стверджують, що в школі тепло, але не жарко.
Приїхали у Захарівку. Тут встановлений, поки що, єдиний в районі котел, який може працювати на тирсі; оновлено все обладнання.
Завідувач філії Захарівського НВК КЗ «Глинське НВО» Сергій Стукало зазначає, що минулий опалювальний сезон пройшов успішно, без будь-яких збоїв. Температура була стабільною – 18-19 градусів, у дитячому садочку, відповідно, вища.
– До того, як послуги з теплопостачання почало надавати ТОВ “Гідроелектроцентр”, у школі було холодно. Кабінет директора був один із найхолодніших. Тут навіть стіни внизу сиріли, відлущувалася фарба разом із штукатуркою. Зараз, звичайно, все набагато краще – в школі тепло. Я задоволений тим, як опалюється школа. Хотілося б, звичайно, замінити повністю систему опалення і зробити, як в Іванівській школі. Будемо сподіватися, що незабаром так і буде, – сказав керівник Захарівського НВК.
Вчителька української мови та літератури Ольга Король також схвально говорять про опалювальний період – взимку тепло. Її підтримали й п’ятикласники.
– У нас взимку тепло. Є незначні перепади температури по класах, але вони несуттєві. Діти на уроках не мерзнуть, та щоб відкривали вікна – такого немає, – говорить техпрацівниця Захарівського НВК Інна Тренбач. – Погано, що топити починають пізно. Зараз, наприклад, уже холодно.
В Іванівській школі першою зустрічаємо шкільну кухарку Тетяну Рубаненко і Марію Кузьменко – бабусю однієї із школярок. На питання, як взимку в школі, відповідають: «Тепло. Пам’ятаємо, як колись було холодно. Зараз навіть порівнювати не можна».
Шестикласник Михайло Шишалов підтверджує слова дорослих – у школі тепло. Завідувачка філії Іванівської школи КЗ «Глинське НВО» Оксана Покотило із задоволенням говорить про те, як змінилися умови навчання та роботи в школі, відколи провели реконструкцію опалювальної системи.
– Тепер дотримується температурний режим – 18-19 градусів. У сонячну погоду на першому поверсі у початкових класах було навіть до 21 градуса. Завдяки тому, що температуру на кожному крилі шкільного приміщення можна відрегулювати, у нас немає надто холодних чи надто теплих класів. Я щиро вдячна Вам, Олександре Олександровичу, за тепло у нашій школі, – говорить керівниця.
– Коли ми почали надавати послуги з опалення у цій школі, то в кабінеті директора температура взимку сягала +50С. Як ми не старалися, вище 140С у школі підняти було неможливо. Зараз температура радіаторів регулюється, тому тепло скрізь. Це стало можливим також і через встановлення в котельні так званого «гребінця» – температурний режим окремо регулюється на кожне крило школи і на кожен поверх, що дає невелику економію тепла і забезпечує якість теплопостачання, – говорить пан Олександр.
– У нас взимку тепло, вчитися добре. Ми любимо ходити до школи, – говорять четвертокласники Кирило Денисенко та Оленка Шишалова.
Коли ми приїхали у Глинський освітній заклад, була перерва. Підійшла до восьмикласниць Діани Шандор і Дар’ї Татаренко.
– Дівчата, пам’ятаєте, взимку холодно було в школі, чи жарко?
– Нормально, – відповідають. У крайніх класах було дещо прохолодніше, але загалом температура нормальна.
– Зимою в нас тепло, топлять добре. Якщо було надто тепло, я звертався до кочегарів, і вони котли прикручували – ось і все. Жодного разу не було, щоб кочегари відмовилися прикрутити котел, на скільки це можливо, і знизити температуру. Та таких випадків було лише кілька. Надто тепло може бути, коли розпочинається опалювальний сезон – температура надворі нестабільна. Ми ніколи не виходили за виділений нам відділом освіти, молоді та спорту РДА ліміт гігакалорій, і цього було достатньо, аби вчителям та учням взимку на уроках було тепло, – говорить директор Глинського НВО Петро Адамов.
У коридорі зустрічаю вчителів Валентину Островерху та Марину Дементій. Вони теж підтверджують, що взимку було добре, температура якраз прийнятна для навчання.
Заступниця директора з виховної роботи Анна Мірошник зазначає, що восени у сонячні дні в кабінетах було дуже жарко. Звертаюся за поясненням до Олександра Осадчого та Петра Адамова: «Чому топили по максимуму, коли було тепло?»
– В Глинську стоїть один котел потужністю 250 кВт. Щоби працювати у нормальному режимі, він має видавати відповідну температуру – не нижче 65 градусів. Знизити ми її не можемо через ряд технічних причин. Другого, міжсезонного, котла у Глинську немає. Тому, коли надворі жарко, відрегулювати температуру ми не можемо. Ці питання і нині не вирішуються, хоч і проводиться реконструкція системи опалення, бо тут не можемо побудувати котельню, яка б відповідала усім вимогам. Я не буду вдаватися в подробиці, зазначу лише, що сьогодні це зробити неможливо.
В ході реконструкції опалювальної системи ми встановлюємо регульовані радіатори, розводимо систему так, щоб можна було регулювати температуру на кожному окремому крилі школи. Це частково вирішить проблему, та другого котла тут не буде, – говорить він. – Це технічні умови, на які ми маємо зважати, бо нічого змінити на сьогодні не можемо. По завершенню робіт ми плануємо, в якості подарунку, забезпечити школярів Глинського навчального закладу безкоштовною гарячою водою протягом опалювального періоду. Тут лише на кухні встановлено два бойлери по 2,5 кВт. Не важко порахувати, яка це буде економія коштів за 6 місяців, – додає пан Осадчий.
У Федірківському НВК картина ні чим не відрізнялася від попередніх освітніх закладів: до початку опалювального сезону в навчально-виховному комплексі холодно, а коли починають топити, тоді по температурі все добре. Та так тепло, щоб аж відчиняти вікна, жодного разу не було. Про це мені повідомили технічні працівниці Яна Ломонова та Ріта Скоренцова.
У кабінеті директора Миколи Хоменка був і вчитель фізики та математики Анатолій Мірошник.
– Коли на вулиці тепло, то в школі надто тепло, і ніхто не думає про те, що можна знизити температуру, – говорить Анатолій Мірошник.
– У цьому освітньому закладі так само працює один котел, міжсезонного котла немає. І коли знизити температуру до критичної межі, (вода на виході із котла має бути не нижче 65 градусів), він починає пропускати воду. Тому може бути надто тепло на початку та наприкінці опалювального періоду, і пов’язано це з погодними умовами та технічними можливостями котельні, а не з тим, що ми намагаємося максимально «забрати» визначені гігакалорії. Аби було два котла, можна було б регулювати температуру.
Я, у відповідь, задаю питання Олександру Осадчому: «Чи можна гасити котел, коли надворі жарко, і вводити його в роботу з похолоданням? Так би ми могли економити тепло». У відповідь почула таке. «У кабінеті тут всі керівники і розумієте, що таке відповідальність перед найманими працівниками. З початку опалювального сезону я беру на роботу, скажімо, 40 працівників. Як я їм скажу?: «Завтра потепліло, ви можете на роботу не виходити», – говорить Олександр Осадчий.
А я пригадую часи, коли кочегарів на роботу прий­мав директор школи (працювала у Глинській школі), і зарплату вони отримували у відділі освіти РДА. Тоді, дійсно, коли тепло, директор школи міг сказати: «Сьогодні гасимо котел, економимо дрова і вугілля». Та усі, хто знає, як опалювалися школи, пам’ятають, якої якості завозилося вугілля – наполовину із породою чи з льодом. Директор школи у ті часи разом із завгоспом мало не жили в котельні протягом всього опалювального періоду – вони за все несли відповідальність. А температуру у школі пам’ятаєте? Учні килимки з собою приносили, аби сидіти на них, бо стільці були холодними.
– Я розумію Олександра Олександровича. Йому слід думати, як заплатити зарплату кочегарам, отримати кошти, щоб заплатити за електроенергію тощо та ще й прибуток якийсь отримати, – зауважив Анатолій Мірошник.
– Якщо говорити про Федірки чи Іванівку, то ці школи для мене радше – суспільне навантаження. За 6 років, які ми тут опалюємо, вони жодного разу не були прибутковими – завжди збиткові. Пояснюю, чому. Кількість кочегарів що тут, у Федірках, і, скажімо, у Григорівці, однакова. Але у Федірках витрачається, наприклад, 0,1 одиниця теплової енергії, а у Григорівці – 0,2. А в коштах за гігакалорії «сидить» і зарплата кочегарам, і витрати на закупівлю дров тощо. Тож мені доводиться перекривати Федірківський освітній заклад коштами, отриманими за опалення Григорівської школи, – роз’яснює пан Осадчий. – Ось так і працюємо: більші школи перекривають менші. До того ж, коли телефонують з відділу освіти, молоді та спорту РДА з проханням відключити опалення на вихідні, ми його відключаємо. Такі випадки були, коли начальником відділу освіти, молоді та спорту РДА працював Сергій Скопич. Щоб встановити в цій котельні котел відповідної потужності, треба її збудувати. А землі, де котельня могла б розташуватися, школа не має і не може мати, бо у Федірках немає генерального плану села – ситуація така ж, як і в Глинську, – говорить він.
Зазначу, що у тих школах, де були журнали, в яких щоденно записується температура в приміщенні, жодного запису не було про те, що температура вища від норми. І було б зрозуміло, аби керівники освітніх закладів замовчували, що інколи буває температура, нижча від норми, – за це можуть бути певні санкції. Але за перевищення температурного режиму ніякого «покарання» не передбачено…
У Григорівці нас зустріла сільський голова Надія Невкрита. Вона, як ніхто інший, добре знає, як проводилася реконструкція опалювальної системи у їхній школі кілька років тому.
– Після заміни системи опалення ми, нарешті, відчули, що таке – тепло в класах. Надмірного тепла немає, але учні не сидять на уроках у пальтах. А якщо дітям треба помити руки, то в кранах тече тепла вода. Безкоштовна гаряча вода, а також вісім металопластикових вікон – подарунок школі від Олександра Осадчого. Я цій людині можу сказати лише: «Велике-велике спасибі». Я, і як мама, і як сільський голова, дуже задоволена якістю теплопостачання ТОВ «Гідроелектроцентр».
На підтвердження слів Надії Невкритої висловилися і педагогічні працівники Сергій Яровий, Тетяна Падалиця, Ганна Шулешко, медична сестра Наталія Осика, а також учні Аня Гладкова, Віка Ратієва, Всеволод Білко та Максим Єпик.
Не було нарікань на якісь опалення і в Микільському навчальному закладі.
– Додам, що на сьогодні майже всі освітні заклади повністю забезпечені дровами. Наступним етапом модернізації котелень буде їх диспетчеризація, – говорить Олександр Осадчий. – Такі приклади у Кіровоградській області вже є. Один із постачальників тепла відійшов від утримання кочегарів, створив чергову бригаду, яка об’їжджає усі котельні, аби заправити бункер і почистити котли, а далі диспетчер в автоматичному режимі спостерігає за роботою котлів у 3-ох, 5-ти чи 10-ти школах. Це, гадаю, правильний підхід до автоматизації робочого процесу, – завершив наше спілкування генеральний директор ТОВ «Гідроелектроцент» Олександр Осадчий.

Спілкувалася Світлана Калугіна.