“Розлука”

98
Реклама

Він мовчки сів і взяв її за руку,
Накрив долонею, почав щось говорить…
Він відмовлявся вірити в розлуку,
Просто дививсь на свічку, що горить.

Дививсь, як на обличчі її грають
Вогнями тіні – вона тихо спить.
“Не спи, кохана, чуєш, я благаю”…
Ще трохи, й свічка зовсім догорить.

“Ти пам’ятаєш, як ми зустрічали
Там, за селом, клин перших журавлів?
Як один одному тоді пообіцяли
Піднятись в небо на однім крилі?”

Десятки років в щасті і коханні,
Вони минули, мов єдина мить…
Немає сліз, немає сподівання –
Вона під образами тихо спить.

Без сліз тримає він її за руку.
Для чого йому в старості цей світ,
Коли не зна, як пережить розлуку
І широко відчинених воріт.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.