Шукаємо кошти – скорочуємо педагогічних працівників

Почувши її відповідь (в статті «Наталія Гаврилюк: «Не можна збільшувати видатки на освіту безкінечно», останній абзац), я замислилася над питанням: а дійсно, чому гальмується процес децентралізації створених НВО? Чи, бува, не створили НВО лише на папері, а насправді – укрупнили освітні заклади? Про це я вирішила запитати у керівника Павлівського навчально-виховних об’єднань, яке є найбільшим за кількістю учнів у районі, – Миколи Середенка. До того ж, він є депутатом районної ради і про створення НВО знає все: від ідеї до її реалізації.
– Відтоді, як виникла ідея створення НВО, я, як депутат і просто як людина, її підтримував, сприймав, і переконаний, що це одна із найдієвіших форм організації навчально-виховного процесу. Чим ближче адміністрація до тих, хто виконує її рішення, тим вищою буде ефективність праці. Це аксіома, перевірена часом. Тому сутність освітньої реформи полягала в тому, щоб максимально надати різні види автономій закладам освіти, і тим самим наблизити батьків, учнів, членів громади до вирішення питань управління закладом. Це була основна ідея. Звичайно, в контексті реалізації проекту треба було надати закладам освіти кадрову автономію, що і було зроблено; ми створили органи громадського контролю за діяльністю закладів, але не було реалізовано ще одну складову автономії освітніх закладів – фінансову. Моя позиція щодо цього з самого початку була незмінною: освітні заклади мають отримати повну автономію. Звичайно, з самого початку це було важко зробити через брак кваліфікованих кадрів на місцях. Але якщо цілеспрямовано йти до реалізації цієї ідеї, то слід було поступово цих людей шукати і навчати. Але я не відчував доброї волі всіх ланок, які були дотичні до створення НВО, втілювати таку ідею в життя. Відділ освіти, молоді та спорту РДА постійно гальмував цей процес, керівництво відділу відверто висловлювалося проти такої автономії. При районній раді було створено тимчасову депутатську комісію. Туди ввійшли депутати, більшість яких мали безпосереднє відношення до освітньої галузі. Метою її створення було напрацювання оптимального алгоритму фінансування освітньої галузі. Я входив до цієї комісії не як депутат, а як керівник Павлівського НВО. В процесі роботи, коли я був присутній на засіданнях, монолітна більшість членів тимчасової депутатської комісії виступала за збереження централізованих механізмів управління фінансами галузі. Керівники інших НВО проявили пасивність у вирішенні цього питання, тому я, як і керівництво районної державної адміністрації, зокрема тодішній голова РДА Сергій Твердовський, хоч і висловлювалися за надання права навчально-виховним закладам самостійно здійснювати управлінську діяльність, все ж прийняли позицію більшості. Наголошую: із членів вказаної комісії лише я схилявся до ідеї децентралізації освітніх закладів, усі інші були «за» централізацію. Тому і було прийняте рішення створити централізовані органи, які взяли на себе відповідальність за методичну роботу в освітніх закладах, за господарську діяльність та управління коштами. Звичайно, що в цій ситуації (а за вищезгадане рішення голосував і я, бо це було рішення більшості) я, як керівник НВО, мав виконувати рішення засновника – районної ради. Але всі були переконані, що створені управлінські органи будуть виключно як сервісні служби: нам (кожному директору НВО) доведуть наші кошториси і рух коштів відбуватиметься виключно за погодженням директора закладу. Приміром, я знаю, що кошторис Павлівського НВО – 17,5 млн. грн. Всі ці кошти розподілено по відповідних статтях, я розумію, куди вони витрачаються, я відслідковую рух коштів, а у внутрішніх нормативних документах мало б бути прописано, що немає права ні директор ЦОЗ, ні начальник відділу освіти здійснювати будь-яку проплату по рахунках НВО, якщо це не погоджено з директором. Рух коштів мав би бути відкритим: і батьки, і громадськість повинні мати можливість відслідковувати, як витрачаються кошти, на які потреби тощо. Тоді і зі спонсорами, підприємцями, головою сільської ради було б легше говорити з приводу будь-якої допомоги, у тому числі і фінансової.
– Вам (директорам) надали таку можливість – контролювати витрати ваших коштів?
– Як мені відомо, процедура передачі повноважень від відділу освіти, молоді та спорту РДА до ЦОЗу тривала більше як півроку. Це був такий собі хаос, ніхто не знав, за що він відповідає, усі процеси реорганізації максимально блокувалися і, зрештою, ми і по сьогодні не маємо єдиного органу, бо є позиція відділу освіти, є позиція керівництва ЦОЗу, повноваження між ними до кінця не розподілені, і ми, директори НВО, не знаємо бодай орієнтовних сум, які виділяються на наші заклади. Мені зрозуміло, чому не підтримується ідея автономності моїми колегами. Перш за все, Павлівське НВО на сьогодні є закладом, на який припадає орієнтовно 50% державної субвенції. Звичайно, коли б кожне НВО отримувало належні йому кошти, то Павлівське НВО було б повністю самодостатнє, “Ліцей «Надія»” виходив би десь «в нуль», а Глинське НВО мало б величезну «дірку» у своєму кошторисі. Але ті кошти, які зараз виділяються на освітні заклади із районного бюджету, можна було б спрямовувати на потреби Глинського НВО і проблема була б вирішена. Не може бути так, що ті «правила гри», які прописані на державному рівні, грубо порушувалися б на місцях. Коли б НВО були автономними, колективи закладу працювали б на збільшення наповнюваності класів, над покращенням якості освіти, тобто, створювали б такі умови, аби в закладі кількість дітей збільшувалася, а відповідно, і збільшувався б розмір державної субвенції, бо на державному рівні встановлене правило – «гроші ходять за дитиною». У Павлівському НВО, до прикладу, зараз по 25-28 дітей в класах. А якщо ми вчимо більшу кількість дітей, то і навантаження на будівлю закладу більше – потрібно частіше проводити ремонти, більше витрачати фарби, цементу та ін. Але ми фінансуємося на одному рівні з іншими НВО.
Зараз ситуація по відношенню до діяльності НВО взагалі критична. Під час цьогорічної тарифікації керівництво відділу освіти, молоді та спорту РДА і, що є вкрай дивним, голова профспілкової організації зайняли жорстку позицію щодо скорочення керівних штатів навчально-виховних об’єднань. Як кажуть, це обумовлено загальним дефіцитом районного бюджету. Але чому питання дефіциту районного бюджету вирішується за рахунок працівників навчально-виховних об’єднань? Як показує практика розвинених країн, ніколи не скорочуються ті, хто стоїть на передовій тієї чи іншої галузі, хто безпосередньо виконує роботу, надає ті чи інші послуги. Скорочуються адміністративні кадри.
– І скільки штатних одиниць пропонують скоротити?
– По Павлівському НВО стоїть питання про скорочення 2,5 штатних одиниць – посади заступників директорів. Але це якраз ті посади, які забезпечують централізоване управління в НВО і фактично виконують функції адміністративного керівництва – методкабінету, ЦОЗу на місцях. Саме так, за задумом реформаторів освітньої галузі, все мало діяти. Штатні розписи наших НВО складені відповідно до типового штатного розпису, затвердженого на державному рівні. Нині стоїть питання про скорочення, а це призведе до фактичного нівелювання ідеї освітньої реформи. Зараз вибудована система єдиного документообігу загалом по НВО (по всіх освітніх закладах, які входять до НВО). Після скорочення виконувати функцію контролю за цією ланкою роботи буде нікому. Раніше в середніх школах було два заступники, а зараз нам пропонують залишити 1,5 штатні одиниці на все НВО. Особисто я у присутності начальника відділу освіти, заступника голови районної ради і керівника профспілки відповідально заявив, що це призведе до краху системи НВО. Зазначу, що тарифікаційна комісія не мала повноважень навіть обговорювати такі питання, її завдання – погодження розподілу педагогічного навантаження згідно з типовими навальними планами. Штатну структуру адміністративних працівників затверджує засновник – районна рада. Засновник реалізував це повноваження у вересні минулого року, коли затверджувалася гранична чисельність посадових одиниць, в рамках яких ми і вибудовували внутрішню структуру.
Інше питання: якщо, дійсно, потрібно проводити скорочення, то чому ми не робимо це по вертикалі, в центральних органах на рівні району, інших галузях? І це не завдало б суттєвої шкоди галузям. А якщо ми скоротимо 2,5 адміністративні штатні одиниці одного НВО, це буде суттєво і відчутно вдарить по якості організації адміністрування навчально-виховного процесу у підрозділах.
Питання внесення змін до штатного розпису НВО планується винести на чергову сесію районної ради. Я сподіваюся, що депутати підійдуть виважено до прийняття рішення, бо запропоновані відділом освіти, молоді та спорту РДА скорочення завдадуть нищівного удару по системі НВО. НВО не зможе діяти в тій структурі, в якій воно мало б діяти, а директор НВО буде виконувати функції лише керівника опорного закладу. Сьогодні директори НВО виконують свій функціонал частково і через профільних заступників. А якщо заступників буде скорочено? Директор залишиться таким собі “весільним генералом”, який не зможе займатися управлінською діяльністю по всьому НВО. І головне: скоротивши по 2,5 штатні одиниці заступників директорів, навряд чи вивільниться така сума коштів, яка б вирішила фінансову проблему, що склалася в галузі.
– А Вам відомо, яка сума коштів вивільниться?
– Я сумніваюся, що це хоч хтось прораховував. Бо, як на мене, якщо б такий стратегічний крок готувався заздалегідь, то, мабуть, потрібно було керівництву освітньої галузі зустрітися з педагогічними колективами НВО, пояснити ситуацію, почути щодо цього їхню думку і довести своє розуміння наслідків такого кроку. Тим більше, якщо і засновник, і орган управління, і педагогічні колективи є партнерами. А коли директори НВО приїхали на тарифікаційну комісію і навіть не знали, що це питання буде розглядатися… Все мало б відбуватися в системі діалогу. Ми не знаємо, який дефіцит коштів по галузі, як виникла ідея скорочення… І тим більше, все це проводиться на початку навчального року. Зазвичай, скорочення педагогічних працівників проводять у міжнавчальний період, щоб було достатньо часу перебудувати алгоритм роботи в нових умовах. А ми вже ввійшли в навчальний рік. Особисто мені здається, що рішення не готувалося заздалегідь і про наслідки ніхто не думав. Це, як на мене, більш політичне рішення, аніж раціональне. Мене, як керівника, призначили, аби я, дбав про розвиток НВО. А якщо його руйнують, як я можу виконувати свої функціональні обов’язки? Такі методи роботи, особисто мене, насторожують.
Розмову записала Світлана Калугіна.