СЛАВА ВИЗВОЛИТЕЛЯМ УКРАЇНИ

83

26 листопада у Світловодському районі, в рамках всеукраїнської акції, стартувала районна акція «Слава визволителям України», приурочена 75-ій річниці з Дня визволення від німецько-фашистських загарбників. Акція розпочалася у Павлівці – саме це село було визволено першим.
Восени 1943 року, відтіснивши ворога до Павлиського залізничної переїзду станції «Бурти», розпочався наступ бійців Червоної Армії на Павлівку. Шлях до звільнення села був важким. Про це свідчать очевидці та мемуари визволителів, зокрема Володимира Єгорова та Віталія Забігайла. За визволення Свинаро-Павлівки (колишня назва с. Павлівка) віддали життя 147 бійців. Прізвища, викарбувані на сірій гранітній плиті біля сільського пам’ятника загиблим воїнам, засвідчують, що тут поховані визволителі.
Серед них – ім’я гвардії старшого лейтенанта Михайла Асіновського, 1909 року народження, який загину 26 листопада 1943 року. Багато років родина воїна не знала, де знайшов свій вічний спокій їхній син, чоловік і батько. Лише у 2015 році син героя – Володимир Асіновський з онуком Олександром вперше приїхали у Павлівку до могили батька.
Наступ на Павлівку стало першим кроком визволення нашого району від фашистів. Це був жорстокий бій. Червоноармійці зійшлися у двобої із ненависним супротивником – вони звільняли свою землю. На підступах до села ворог обстрілював кожен метр землі. Попереду були, звичайно, сапери та мінери. Метр за метром, під шквальним обстрілом, вони звільняли шлях від ворожих мін для наших воїнів. Гвардії рядовий Василь Скворцов знешкодив 20 мін, а на 21-ій – підірвався. Тільки-но шлях для наступу був вільний, бійці Червоної армії ринулися на ворога, фашисти не втримали село – відступили.
На світанку 26 листопада с. Свинаро-Павлівка, яке знаходилося в окупації  із серпня 1941 року, було вільне від ворога. А 27 листопада був ще один потужний бій, та нашим солдатам вдалося втримати відвойовані позиції і, підбадьорені перемогою, вони йшли вперед, село за селом звільняючи територію нинішньої Світловодщини.  Та це був останній бій командира батальйону, який визволяв Павлівку, гвардії капітана Володимира Бондаренка. Він навічно залишився у цьому селі – його ім’я першим викарбувано на пам’ятній гранітній плиті братської могили, що височіє у Павлівці біля Будинку культури.
До жителів села звернулися керівники району. Голова Світловодської районної державної адміністрації Сергій Твердовський у своєму слові зазначив:
– Шановні павлівчани! Сьогодні не лише для вас, а й для всієї Світловодщини, особлива дата. 75 років тому розпочалося визволення нашої землі від ворога. Наш святий обов’язок – пам’ятати про тих, хто загинув, боронячи наш край у роки ІІ світової війни, хто ціною власного життя дав право жити нам. Ми зобов’язані їх пам’ятати. Сьогодні наші солдати, герої також стали на захист Батьківщини. Вони, так само, як і їхні діди і прадіди, демонструють героїзм і відвагу, щоб наша Україна була вільною, щоб ми жили в мирі і спокої у своїй незалежній державі. Вічна пам’ять всім, хто віддав життя за волю нашої держави, слава живим героям!, – закінчуючи свій виступ, сказав голова районної державної адміністрації.
Також з вітальними словами та словами скорботи до павлівчан звернулися голова районної ради Роман Домбровський, відповідальний секретар районної організації ветеранів України Ольга Тітова, депутат районної ради Ігор Кирилов, Павлівський сільський голова Микола Панасенко, голова Павлівської ветеранської організації Зінаїда Федорівна Чернієнко.
– Історія пам’ятає ІІ світову війну. Вона золотими літерами викарбувана на братських могилах, пам’ятниках загиб­лим воїнам. Визволення Павлівки від нацистів для нас, її жителів, є днем радості і водночас суму за загиблими, адже це коштувало життя 147-ми солдат – чоловіків, синів, батьків, яких так і не дочекалися вдома. 311 жителів Павлівки воювало на фронтах ІІ світовій війні. Багато з них загнуло… З 7 серпня 1941 по 26 листопада 1943 року до Німеччини на каторжні роботи було вивезено 65 юнаків і дівчат, мало хто з них повернувся додому.
– Павлівчани пам’ятають цей день, пам’ятатимуть завжди своїх визволителів. Я вдячний тим, хто сьогодні прийшов до братської могили, щоб віддати шану нашим визволителям,  – сказав Павлівський сільський голова Микола Панасенко.
Від імені виконавчого комітету та депутатського корпусу Павлівської сільської ради та від себе особисто Микола Васильович привітав своїх земляків зі святом – Днем визволення села від німецько-нацистських окупантів, побажав усім здоров’я, щастя та миру на нашій землі.
Зінаїда Федорівна Чернієнко розповіла, як все відбувалося того дня 75 років тому, адже, хоч і була ще дитям, все добре пам’ятає.
– Я пам’ятаю, як ми жили в окупації, і пам’ятаю, як нас визволяли. Про наступ наших військ сповістила канонада з боку Кременчука. Ми так довго чекали, коли нас звільнять. Всі вірили, що незабаром прийдуть наші батьки, сини, і ми знову зможемо жити нормальним життям.
У ніч на 26 листопада в селі ніхто не спав – чекали наших. Раптом почулося якесь шурхотіння біля вікна – то були розвідники, прийшли в село дізнатися, чи є німці. Ми їм повідомили, що німці вже втекли, а моя старша сестра зголосилася піти з ними, щоб показати все у селі.
Коли ми вранці вийшли надвір, під хатою та під клунею були вже вириті окопи. Здавалося, небо впало: побиті кулями дерева, будівлі, над головою розривалися снаряди, свистіли кулі. Та страху не було, в душі була радість – наші прийшли, ми вільні. Для нас це було величезним щастям.
Тож я бажаю всім вам лише миру, щоб нам і нашим дітям не довелося рити окопи, щоб ми не втрачали наших синів і доньок. Зі святом визволення всіх вас!, – сказала Зіна Федорівна.
Естафету пам’яті приймає молоде покоління. Це їм примножувати славні традиції нашого народу, свято берегти і пам’ятати подвиг наших визволителів. Символ естафети з рук голови районної державної адміністрації Сергія Твердовського прийняла учениця 9 класу, член шкільного парламенту Катерина Хитра.
69 років наша країна жила в мирі. Та сьогодні знову українські воїни боронять кордони рідної землі, захищаючи її від агресора. Ми будемо пам’ятати подвиги поколінь в ім’я України.
ІІ світова війна не пішла у небуття. Вона живе у долях тих, хто воював, хто чекав і не дочекався повернення з війни дорогих серцю людей. Вони назавжди залишаться в нашій пам’яті, а поряд з ними – воїни АТО – наші нинішні визволителі.
Від Катерини Хитрої символи естафети пам’яті прийняв Павлівський сільський голова Микола Панасенко, аби 28 листопада передати їх громаді Озерської сільської ради.
Після урочистостей учасники заходу поклали квіти і запалили свічки пам’яті біля братської могили.
Світлана Калугіна.