Справжній син наддніпрянського краю

    7 липня цього року виповнюється 80 років із дня народження Влади­слава Журавського – відомого у Світловодську журналіста, краєзнавця, поета, словом, знаної та поважної людини.

    154
    Реклама

     

    Владислав Васильович належить до когорти тих працівників пера Кіровоградщини, про яких без сумнівів можна сказати – людина-легенда. Працюючи на журналістській ниві з 1963 року, він 27 років свого життя віддав роботі на посаді редактора Світловодської міськрайонної газети «Наддніпрянська правда», яка славилась і своїми тиражами, і гострими проблемними матеріалами, і професійними кадрами.

    А у 2005-2006 роках редагував Світловодську районну газету «Вісті Світловодщини».

    Народився наш шановний колега у місті Токмаку Запорізької області. Після війни батьки переїхали до Олександрії Кіровоградської області. Там у 1954 році закінчив школу, працював на виробництві, пробував свої сили у створенні і роботі літературної групи при редакції міської газети. У той же час, працюючи в Олександрійському бюро технічної інвентаризації, не раз бував у відрядженнях у місті Новогеоргіївську, оформлював технічні документи, готуючи місто до переселення. Працював на будівництві Кременчуцької ГЕС. Так відбулось його перше знайомство із Наддіпрянським краєм, його історією, людьми. Потім це переросло у справжню залюбленість, яка стала провідною у його подальших краєзнавчих дослідженнях.

    У 1957 році Владислав Васильович вступив до Кіровоградського педагогічного інституту ім. О.С. Пушкіна на факультет української філології. Навчання поєднував з роботою в обласній газеті «Кіровоградська правда». Після закінчення педінституту вчителював у школах Дніпропетровщини та Кіровоградщини.

    У квітні 1963 року приїхав до міста Кремгеса працювати у міській газеті. І з того часу – на журналістській роботі. В 1972 році закінчив відділення журналістики Київської Вищої партійної школи.

    Владислав Журавський про­живає у Світловодську з початку його будівництва. І все своє життя досліджував історію та культуру краю, відвідував центральні та обласні архіви, мав власний науково вивірений погляд на події історії та сучасності, був серед лідерів громадської думки на всіх етапах розвитку міста, сім скликань підряд обирався депутатом Світловодської міської ради, очолював міськрайонну організацію Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Не­одноразово нагороджувався почесними грамотами та відзнаками Всеукраїнської спілки краєзнавців, Національної спілки журналістів України. має відзнаку «Ветеран праці».

    На громадських засадах Владислав Васильович очолював інститут краєзнавчих досліджень, а нині входить до складу топонімічної комісії при виконкомі Світловодської міської ради. Завдяки його активній громадянській позиції, науковому підходу до вирішення питань декомунізації, продиктованого відповідним законом України, у Світловодську було перейменовано 49 вулиць. Тепер у їх назвах прослідковується багатовікова історія краю. Особливою гордістю є вулиця Магдебургзького права, тому що саме Крилову – місту-попереднику Світловодська – в 1616 році було дароване право на місцеве самоуправління і самоврядування, що вказує на винятковість нашого міс­та серед інших населених пунктів Кіровоградщини.

    Також Владислав Васильович провів чималу роботу по дослідженню історії сіл Світловодського району, що знайшло своє відображення у його газетних публікаціях та книгах. Особливе місце тут займають такі змістовні видання, як «Іванівка. (Янів)», а у ґрунтовному академічному виданні «Історія міст та сіл УРСР. Кіровоградська область», над яким він працював з рядом дослідників з Кіровоградщини, є його нариси про історію міста Світловодська та сіл Велика Андрусівка, Калантаїв та інших. Як відомий дослідник рідного краю, автор декількох книг та альбомів про селище Власівку, яке входить до складу Світловодська, він був долучений до створення музею цього єдиного населеного пункту Кіровоградської області, яке розташоване на лівому березі Дніпра з історією понад 450 років.

    Досить всеохоплюючою в дослідженнях виявилась і й його книга «Степ і ліс. Минуле і сучасне лісівників Кіровоградщини», написана у співавторстві зі мною, за яку у 2005 році ми отримали обласну краєзнавчу премію імені Володимира Ястребова.

    У 2010 році Владислав Журавський був нагороджений відзнакою «За заслуги перед Світловодщиною» ІІІ ступеня. У 2016 році – відзнакою Національної спілки журналістів України «Почесний знак НСЖУ». І вже у нинішньому році окрім відзнаки «За заслуги перед Світловодщиною» ІІ ступеню, був удостоєний звання «Почесний громадянин міс­та Світловодська».

    Попри свій поважний вік Владислав Васильович і досі займає активну громадянську позицію, виступає на телебаченні, друкується в пресі.

    Разом із кількома іншими дослідниками історії рідного краю він увійшов до складу спеціальної комісії міської ради з вивчення традицій містоутворення на території нашого краю. Впродовж кількох місяців члени комісії працювали над історичним та документальним підтверд­женням дати заснування Світловодська, спираючись на певні історичні факти, літописи та документи. Завдяки тому, що Владислав Васильович знайшов архівні документи, результатом роботи комісії став проект рішення міської ради, який буде винесений на розгляд депутатського корпусу. У проекті рішення вказано, що датою заснування Світловодська треба вважати 1615 рік – саме тоді була збудована захисна фортеця біля м. Крилова. Через рік місту було надане Магдебурзьке право – у червні 1616 року. Для увічнення історичної пам’яті про колишні попередні адміністративні цент­ри нашого краю вважати Світловодськ спадкоємцем і правонаступником адмініст­ративних функцій від міст Крилова – Новогеоргіївська та вести початок літочислення від виконання цими містами адміністративних функцій від 1615 року.

    Ось так, завдяки таким невтомним ентузіастам, дослідникам-краєзнавцям і постає справжня історія нашого міста, всього Наддніп­рянського краю.

    Також варто відзначити, що творчий доробок Владислава Журавського нараховує понад два десятки книжок з історії, археології, також є кілька поетичних збірок. Хто ще з більшою любов’ю розкаже про скіфські старожитності, напише про наддніп­рянські села, саме місто Світловодськ і його мешканців – запитання риторичне!

    Микола Ковальчук,
    депутат Кіровоградської обласної ради,
    м. Кропивницький.

    Поширити
    "Вісті Світловодщини"