Стягнення додаткових витрат на утримання дитини

80

Відповідно до положень статті 185 Сімейного кодексу України, один з батьків , який не бере участі в утриманні дитини, зобов’язаний приймати участь у додаткових витратах на свою дитину, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним — сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання. Розмір додаткових витрат встановлюється рішенням місцевого суду за позовом одного з батьків з яким проживає дитини та на утриманні якого знаходиться. При цьому повинні враховуватися всі обставини, які мають суттєве значення для визначення суми стягнення. На практиці суди зобов’язують одного з батьків компенсувати половину витрат, які поніс інший, якщо  зможе довести їх необхідність і підтвердити це документально.
Додаткові витрати на дитину можуть сплачуватися наперед, або вони покриваються після їх фактичного понесення. Конкретна форма залежить від наявних документів — чеків, квитанцій, актів виконаних робіт, рекомендацій чи діагнозів тощо. При цьому стягнення грошових коштів може відбуватися разово, з певною періодичністю або постійно (до досягнення дитиною повноліття). Спосіб участі одного з батьків в додаткових витратах визначається, наприклад, таким чином. Якщо мова йде про відвідування дитячого садку, фінансування здійснюється періодично. Коли дитина захворіла, оплата її лікування зазвичай відбувається на протязі певного часу, згідно рекомендації лікаря.
Процедура стягнення додаткових витрат починається з подання до суду позовної заяви. В додатках до цього позову позивачу слід обов’язково надати докази, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Якщо ці документи не можуть бути отримані позивачем самостійно, вони витребуються за відповідним запитом суду. Для цього зацікавленій особі необхідно подати заяву про забезпечення доказів. Слід зазначити, що просити про витребування певних документів має право як позивач, так і відповідач. Останній може бути зацікавлений у цьому в тих випадках, коли він не погоджується з позовними вимогами, або вважає їх необґрунтованими (завищеними чи безпідставними).
Позов  про стягнення  додаткових витрат на утримання спільної дитини зазвичай подається разом із заявою про стягнення аліментів. Однак це не є обов’язковим — подібна позовна заява може бути подана й окремо (з дотриманням вимог, зазначених вище). Такі випадки трапляються коли про додаткові витрати стало відомо вже після встановлення розміру аліментів. Наприклад, з досягненням певного віку з’явилась потреба у відвідуванні дитиною басейну, розвиваючого гуртка або спортивної секції. Також іноді на життєвому шляху дітей трапляються різного роду порушення здоров’я, які вимагають проведення обстежень та купівлі ліків.
На відміну від встановлення аліментів на дитину, питання про стягнення додаткових витрат  не завжди вирішується успішно. На практиці головною проблемою стає неможливість доведення необхідності задоволення позовних заяв. В першу чергу це відбувається через брак доказів і неналежну аргументацію сум грошових коштів, які просять стягнути . Другою причиною зазвичай є відсутність у одного з батьків який не приймає участі в утриманні дитини  офіційного місця роботи, працевлаштування без оформлення чи періодичні заробітки, або низький рівень заробітної плати (загального доходу), що не дозволяє сплачувати додаткові витрати. За таких умов суди відмовляють у їх стягненні.
Для підвищення шансів на успіх в судовому процесі по отриманню додаткових грошей на утримання дітей,  слід об’єктивно оцінювати матеріальне становище відповідача. Наприклад, якщо батько безробітний, або працевлаштований неофіційно, не варто розраховувати на компенсацію 50 % витрат. В цьому випадку рекомендується просити суд стягнути меншу частину, демонструючи в такій спосіб врахування фінансового становища батька дитини.  Розмір додаткових витрат завжди встановлюється в твердій грошовій сумі. Відсоток або частка від заробітку в цій категорії справ не застосовуються (на відміну від стягнення аліментів).
Для отримання безоплатних правових консультацій звертайтеся до «Світловодського бюро правової допомоги» Олександрійського місцевого центру з надання БВПД  за адресою : м.Світловодськ вул. Павлівська 13а  тел. (05236) 2-25-35 моб. 0977858417. Робочі дні  понеділок -п’ятниця з 8 год. 00 хв.  до 17 год. 00хв.
Алла Мирошник, начальник Світловодського бюро правової допомоги.