Син полинових степів

214
Реклама

 

 «При майстрах якось легше. Вони – як Атланти.

 Держать небо на плечах. Тому і є висота.»

 Ліна Костенко

 2017-ий для Кіровоградщини увійде в історію як рік вшанування видатного земляка, знаменитої постаті, науковця, краєзнавця, письменника, дослідника Миколи Кузьмовича Смоленчука, якому у липні виповнилося б 90 років.
Хотілося б для читачів районної газети розповісти більше про цю людину, що заслужила стільки уваги та почестей. Микола Кузьмович Смоленчук народився в м. Бобринець Кіровоградської області 3 липня 1927 року в сім’ї робітника. Звичайно ж на дитячі та юнацькі роки випала нелегка доля: це і голодомор, і роки війни, і окупація, і ряд фашистських концентраційних, а згодом і радянських (пермських) фільтраційних таборів. Та Ангел-охоронець зберіг йому життя.
По війні Микола Кузьмович закінчив сільськогосподарський технікум і мріяв про те, як садами і квітами буде прикрашати рідну землю. Та доля розпорядилася інакше. Коли навчався, у нього проявився літературний хист, який ще дрімав і чекав свого часу. І через декілька років відбулися круті зміни у його житті. Микола Смоленчук став студентом філологічного факультету Кіровоградського педінституту, який закінчив у 1954 році. В житті довелося працювати вчителем, директором школи, потім викладачем в Кіровоградському та Луцькому педінститутах. Ще в студентські роки він захоплювався історією та краєзнавством.
Червоною ниткою через все його життя проходило вивчення розвитку етнокультури українців саме на землях рідного степового краю – Кіровоградщини. В його творчому доробку є повісті «Степи полинові», «Степівчани», «Родня»; нариси «Хутір Надія», «Кіровоград»; романи «Сиве покоління», «Ой, літав орел», «Білі бланкети»; монографія «Марко Кропивницький і його рідний край»; розвідка «Помилки у жандармському циркулярі» тощо. Всі твори гідні поваги, тому що навчають добру, правдивості, розширюють кругозір, виховують любов до рідного краю і є своєрідною монографією про життя нашого народу в певну добу.
Особистість корифея українського театру Марка Кропивницького настільки захопила Миколу Смоленчука, що він, практично самотужки, організував у Бобринці перший в Україні музей М.Кропивницького і сам майже рік очолював його.
За особистими рекомендаціями М.Рильського та А.Дімарова автора було прийнято до Спілки письменників України у 1963 році.
Протягом всього свого життя Микола Смоленчук за професійною приналежністю і за покликом серця стояв на сторожі духовності рідної землі, засіваючи її розумним, добрим, вічним.
І хто знає, як склалася б подальша літературна й педагогічна доля Миколи Кузьмовича, якби не звинувачення у «буржуазному націоналізмі» (1972-й рік), переслідування у зв’язку з цим, вилучення з активного громадського та літературного життя, що тривало півтора десятиліття. Але вистояв, витримав… ціною власного здоров’я.
Микола Кузьмович пройшов через життя гідно й був щасливий в останні свої хвилини, що його народ, Україна таки вибороли державну незалежність, що таки буде «… в своїй хаті своя Правда і Сила і Воля». За великим рахунком то була мета його подвижницького життя, яке передчасно завершилося 12 січня 1993 року після тривалої виснажливої хвороби.
Ця мудра, талановита людина гідна бути прикладом відданої синівської любові до України та її народу.
Жив тихо, не виставляючись, не на показ, планомірно й уперто розбудовував в Україні Україну. Після відходу вчителя його справу продовжили учні…
Районний краєзнавчий музей м. Боборинець носить славне ім’я М.Смоленчука. З великою гордістю знайомлять жителів міста та району з чималою кількістю музейних експонатів про нього, які були зібрані впродовж багатьох років.
Василь Іванович Каюков, директор першої в Україні національної школи козацько-лицарського виховання №2, створив кімнату-музей М.К.Смоленчука в 1995 році, що стала літературною світлицею.
Сьогодні на головному корпусі його рідної Альма-Матер (нині це Кіровоградський державний педагогічний університет імені В.Винниченка) красується барельєф на його честь, ім’я Миколи Смоленчука носить аудиторія у цьому ж виші, а віднині й одна з вулиць Кропивницького.
До речі, в закладах освіти нашого міста і району працюють вчителі, яких свого часу навчав Микола Кузьмович Смоленчук.
Звичайно ж заклади культури районних центрів області уже сьогодні проводять і будуть проводити протягом року різноманітні заходи, а особливо на його малій батьківщині – у місті Бобринець.
Світловодська районна бібліотека не залишилась осторонь і оформила книжкову виставку «Син полинових степів» та презентувала її на семінарі сільським бібліотекарям.

Своєму учителеві

Кохавсь в історії Вкраїни,
Любив її, немов матусю.
І говорив устами сина:
«За волю я її борюся!»
З сивини століть йдуть «Степівчани»
До нас усіх в життя сьогоднє:
Навча любити полум’яно
Його фольклорна повість «Родня».
«Білі бланкети», теж говорять
Про шквал борні, вогонь напруги.
Століттями мордують, морять.
Та встаємо вже від недуги!
Будуєм вільну Україну
Добром сердець, невтомних рук…
Ми виправляєм рабські спини –
Допомога – Микола Смоленчук!
В.Каюков, заслужений вчитель України.

Інформацію підготувала
Тетяна Швець, провідний бібліотекар

Поширити
"Вісті Світловодщини"