То добудова, чи таки будівництво?

379
Реклама

У газеті «Вісті Світловодщини» №30 від 28 липня 2017 року була надрукована стаття «У Захарівці будується дитячий садок». З приводу цього до мене, як до автора статті, звернувся по телефону депутат районної ради Анатолій Мірошник з тим, аби я пояснила, чому написала, що саме будується дитячий садок, а не добудовується, адже ще за часів його (А. Мірошника) перебування на посаді голови районної державної адміністрації розпочалося будівництво цього дитячого садка, яке було майже завершене. Тому у статті має звучати слово «добудова», а не «будівництво».

Але ж на добудову потрібні значно менші кошти, аніж на будівництво.

Захарівка

То що ж відбувається у Захарівці?

Для того, аби для себе з’ясувати усі питання щодо цього, а також поінформувати читачів нашого видання, я, як редактор газети, звернулася до голови районної державної адміністрації Сергія Твердовського зі службовою запискою, в якій виклала суть проблеми та висловила прохання створити для журналістів «ВС» усі умови для проведення відповідної роботи, щоб можна було підтвердити чи спростувати інформацію депутата районної ради Анатолія Мірошника.

Голова РДА задовольнив моє прохання, тож 1 серпня я приїхала на місце проведення будівельних робіт – у с. Захарівку. Разом зі мною на об’єкт прибули члени постійної комісії районної ради з питань законності і правопорядку, діяльності ради, депутатської етики, освіти, культури, охорони здоров’я, сім’ї і молоді, соціального захисту та засобів масової інформації на чолі із Олександром Кондратенком, а також директор Захарівськго НВК Наталія Риженко, Захарівський сільський голова Віктор Гарбуз, керівник підрядної організації, яка виконує будівельні роботи, Олександр Осадчий, новопризначений начальник відділу освіти, молоді та спорту РДА Сергій Скопич, начальник відділу регіонального розвитку, містобудування та житлово-комунального господарства РДА Юрій Роздоба, керівник господарської групи відділу освіти, молоді та спорту РДА Ігор Вороний та інші. Моя робота полягала в тому, аби опитати всіх, або майже всіх, хто був причетний до будівництва Захарівського дитячого садка у 2013 році.

Для чого ж було руйнувати?

Першими, до кого я звернулася, були місцеві сільгосппідприємці Галина Зуєнко та Юрій Ющенко, які активно допомагали тодішньому Захарівському сільсь­кому голові Василю Валюху будувати дошкільний навчальний заклад. У супроводі нинішнього Захарівського сільського голови Віктора Гарбуза та начальника відділу освіти, молоді та спорту РДА Сергія Скопича я зайшла в контору господарства – Галина Григорівна та Юрій Миколайович були на місці. Після привітань і пояснень мети свого візиту я запитала:

– Галино Григорівно, Юрію Миколайовичу, у 2013 році ви давали кошти на будівництво місцевого дитячого садка. Якщо так, то як давали, готівкою чи закуповували будматеріали?

– Переважно ми закупляли будівельні матеріали: розраховувалися за цеглу, шифер, цемент, щебінь, ліс тощо, – каже Галина Григорівна. Також ми закупили унітази для діток, кахлі, холодильник… Багато що купували, але давали і готівку. І сьогодні мені дуже прикро, що все, на що ми давали допомогу, і не лише ми, зруйнували. Де воно все?

– Куди тоді пішли наші гроші?, – підтримує мою співрозмовницю Юрій Ющенко. Для чого побили кахлі? Їх клав прекрасний спеціаліст, Грицько. Він таким людям клав плитку… Що, у дитячому садку щось зробив не так, що її зірвали і розтрощили? Холодильник взагалі проїхав повз дитячий садок. А куди вивозили будматеріали?, –запитує у сільського голови Юрій Ющенко. Вивозили ж нові підрядники? І шифер, і батареї – багато чого.

– Чого у Федірках, – продовжує Галина Григорівна, – (ми теж туди допомагали) за рік змогли і побудувати дитячий садок, і ввести його в роботу, а ми дотягли до того, що довелося все руйнувати і знову шукати гроші для будівництва?

– А як ви дізнавалися про потрібну суму? Вам хтось її озвучував? – запитую.

– Звичайно, – відповідає Галина Григорівна. Сільський голова неодноразово писав листи з проханням допомогти. І ходили ми в дитячий садок, і дивилися, що зроблено. Все було зроблено гарно, залишилося лише поклеїти шпалери. І все зруйнували.

– А ви цікавилися, чи є хоча б якась документація на цю будівлю, якийсь проект, як все має бути і скільки потрібно коштів загалом?

– Який там проект? Ніхто нам нічого не показував і загальної суми ми не знали. Ми лише давали те, що могли дати. Та не тільки ж ми допомагали, були й інші сільгоспвиробники. І скільки інші давали коштів, ми теж не знаємо та й ніколи не цікавилися – хотілося лише, щоб швидше закінчилося будівництво. А тепер, звичайно, не зведеш кінці з кінцями: хто що купував, скільки грошей дали, куди вони були витрачені, хто що і як будував, хто несе відповідальність за неякісно виконану роботу… Питань багато, та відповідей немає. Може й слід було запитати про все це у тодішнього сільського голови, та не спитали, а тепер серце болить, коли бачимо, що наші гроші витрачені марно.

І не вірю я, що цього року той садочок відкриють, не вірю. Ми вже п’ять років чекаємо. Якщо зараз на його будівництво потрібно мільйон гривень, то де сільська рада їх візьме? Зможе зробити – честь їй і хвала, але ми в це не віримо.

Ви розумієте, ми навіть не можемо сьогодні виставити будь-які претензії: усі будматеріали ми купували і ставили на облік у своє селянське господарство, бо більше нікуди було. Куди ставити на облік, як списувати ті матеріали, коли по документах дитячого садка немає? Навіть зарплату людям, які працювали на будівництві дитячого садка, платили ми, бо й думка в голову не могла прийти, що може бути якийсь обман – ми ж старалися для наших дітей!

– Якщо ж ви давали гроші, то чому ж не контролювали їх використання, хід будівництва?

– Повторюся – не лише ми давали. А горе в тому, я так вважаю, що там, дійсно, не було господаря, не було відповідального за проведення робіт. Сьогодні одні люди працюють, завтра вони не можуть стати до роботи – знай­шли інших. І ніхто не контролював, що там робилося і як.

То ж чи були документи?

З розмови я переконалася в тому, що у Галини Григорівни та у Юрія Миколайовича багато запитань, на які вони не мають відповіді. Ці ж запитання, я так гадаю, хвилюють не лише сільгосппідприємців, які на той час допомагали у будівництві Захарівського ДНЗ, а й простих жителів Захарівки. Спробую знайти відповіді хоча б на деякі з них. Першим, до кого я звернулася, був начальник відділу регіонального розвитку, міс­тобудування та житлово-комунального господарства РДА Юрій Роздоба.

– Пане Юрію, чи бачили ви проектно-кошторисну документацію на будівництво дитячого садка, яке розпочалося ще у 2013 році? Якщо так, то на яку суму він був розрахований?

– Проектно-кошторисної документації я не бачив, тому що її, наскільки я розумію, просто немає. Тому і про суму, яка була використана на будівництво цього дошкільного навчального закладу, сказати нічого не можу, бо не знаю. Немає ніде і переліку будівельних матеріалів, які купувалися, та їх вартості. Я вже не буду говорити про сертифікати якості на ті чи інші матеріали, адже мова йде про наших дітей, а вони мають навчатися і виховуватися у безпечних умовах. Більше того, я, як фахівець, стверджую, що будівництво велося зі значними порушеннями вимог до будівельних робіт такого типу. Так, не був передбачений додатковий вихід на випадок пожежі, електричні розетки були розміщені так, що до них могли дістати діти, умивальники, навпаки, встановили так високо, що дитина не змогла б до нього дістати; вікна були встановлені однокамерні, а це не змогло б забезпечити у приміщенні відповідний температурний режим. Навіть електродріт, який використали при проведенні електропроводки, не був розрахований на ту потужність, яку мав витримати. Саме тому електропроводку довелося демонтувати. Нині тривають й інші роботи: піднімають висоту стін, міняють вікна, зводять перестінки – все приводять у відповідність до розробленого у 2016 році проекту та до загальноприйнятих державних стандартів, інакше ми не зможемо цей об’єкт ввести в експлуатацію – нам цього не дозволять зробити державні контролюючі органи.

– Чи можна говорити про якість будівельних робіт, які були виконані, починаючи з 2013 року?

– А як можна впевнитися у якості робіт, коли, повторююся, ніякої проектної документації, ніякої інформації про будівельні матеріали, які використовувалися, ми не маємо. А тепер, коли є проект приміщення, підрядна організація приводить все у відповідність. І не лише до проекту, а й, наголошую, до державних стандартів якості. Тому і довелося майже все, що було зроблене раніше, демонтувати.

– Як ви гадаєте, чи можна сьогодні, все ж таки, з’ясувати, скільки тоді було використано коштів, хоча б для того, аби розуміти, наскільки ми багаті, що викинули на вітер енну суму?

– Я вважаю, що можна. Перш за все будівництво велося за рахунок коштів Захарівської сільської ради та спонсорів – місцевих сільгосппідприємців. Якщо сільська рада закуповувала матеріали чи платила певній підрядній організації за виконані роботи, у сільській раді мають бути рахунки чи акти виконаних робіт. Саме за ними і можна встановити суму використаних коштів. Якщо ж розрахунки велися, скажімо так, за іншою схемою, то як зараз можна звести краї? Це може зробити лише громада Захарівки. Відомо, хто давав, скільки давав, кому давав і за що. Є зацікавлені особи, є депутати сільської ради. Вони можуть розібратися. Наше завдання сьогодні – побудувати дитячий садок за нині діючими вимогами. Кошти на це є і до жовтня цього року, переконаний, ми його відкриємо.

То збудували, чи не збудували?

Хто краще був знайомий з ходом будівництва дошкільного закладу, як не працівники Захарівської школи, на очах яких воно і відбувалося. Тож я запитала у нинішнього директора школи, а тодішнього заступника з навчально-виховної роботи Наталії Риженко, який, на її думку, об’єм робіт потрібно було виконати, аби відкрити дитячий садок?

– На той час директором школи був Валерій Вишнивенко, – говорить Наталія Борисівна. Але всі ми бачили, як триває будівництво. Я однозначно можу сказати, що у те приміщення дітей заводити не можна було. І це не лише моя думка – підтвердити можуть фактично всі вчителі, які бачили, що там було зроблено. Навіть підлога, і та була з трухлих дощок і «грала» під ногами. Нинішнє будівництво з тодішнім порівнювати не можна – це абсолютно інший підхід до роботи. Я щодня на будівельному майданчику і бачу, як іде робота. Я знаю, що за якість відповідає керівник підрядної організації, і якщо якісь недоліки і «випливуть» у процесі експлуатації приміщення, то вони будуть виправлені. Ми всі з нетерпінням чекаємо відкриття дитячого садка. Сподіваюся, будівельники дотримаються запланованого графіка і 1 жовтня цей заклад буде відкрито.

Хто ж винен?

Наступним, до кого я звернулася із рядом запитань, був керівник господарської групи відділу освіти, молоді та спорту РДА Ігор Вороний.

– Пане Ігорю, у 2013 році ви працювали на цій же посаді, тож пам’ятаєте, як тривало будівництво. Скажіть, сільська рада будувала дитячий садок лише за свої кошти?

– Так, я добре пам’ятаю, як все починалося, але участі в будів­ницт­ві відділ освіти не брав. Справа в тому, що 27 липня 2013 року депутати районної ради своїм рішенням №213 надали дозвіл відділу освіти районної державної адміністрації на передачу в оренду Захарівській сільській раді частини приміщення Захарівської ЗШ І-ІІІ ступенів загальною площею 135м2 для організації роботи дошкільного навчального закладу. Тому та частина приміщення, де велося будівництво, фактично належала, та і нині належить Захарівській сільській раді. Саме Захарівська сільська рада, яку на той час очолював Василь Валюх, мала б і проводити, і контролювати стан виконання будівельних робіт. Я особисто не бачив жодного дозвільного документа на будівництво, у тому числі і проектно-кошторисної документації. Декларації про початок будівництва теж не було, а це порушення всіх державних будівельних норм, адже ми зараз говоримо про капітальне будівництва об’єкту підвищеної безпеки, яким є, в даному випадку, дитячий садок. Але на той час ні районна державна адміністрація, ні районна рада, ні відділ освіти РДА не мали важелів впливу на хід будівництва та повноважень, аби його контролювати. Уся відповідальність за проведення будівельних робіт була на Захарівській сільській раді, зокрема, на тодішньому сільському голові Василю Валюху.

Такої думки пан Вороний, але мені так ніхто і не показав договір оренди на вказану площу Заха­рівської школи. Як повідомила Захарівська сільська рада, його просто не існує – не укладав договір оренди тодішній Захарівський сільський голова. То хто ж таки мав би нести відповідальність за будівництво дитячого садка?

Гарно господарювали

Прийшла черга і до Захарівського сільського голови Віктора Гарбуза. У ході розмови з чиновниками та сільгоспвиробниками у мене виникло до нього чимало запитань.

– Чи сільська рада ставила на баланс придбані будівельні матеріали, майно тощо?

– Коли я, прийшовши на посаду сільського голови, намагався знайти хоча б якісь документи на цей дитячий садок. З’ясувалося, що нічого немає і, як я зрозумів, нічого і не було. Не було і кошторису, не було переліку закупленого, виконаних робіт та їх вартості, відповідно, наразі я не можу з’ясувати, скільки коштів потратили на це будівництво, бо ж розплачувалися за все місцеві сільгосппідприємці напряму, а якщо і давали кошти готівкою, то скільки – теж невідомо. Я лише знаю, що велику допомогу у будівництві цього дошкільного навчального закладу тоді надавали сільгосппідприємці Валерій Шевченко, Галина Зуєнко, Юрій Ющенко, Володимир Грушка, Лідія Башмаченкова.
Щоб не було ніяких розмов, що десь щось із цього будівництва кудись зникло, сільська рада створила комісію, яка описала все, що тут було в наявності. Цей акт є, але ж він не відображає справжньої картини, бо ми заактували не те, що було придбане, а те, що залишилося.

– На якій підставі нині триває будівництво дитячого садка? Необхідну документацію виготовили?

– Побачивши справжню картину, я зрозумів: з того, що є, дитячого садка не буде. Сільська рада спільно, з районною державною адміністрацією та районною радою, почала роботу над виготовленням проектно-кошторисної документації. Вона була виготовлена у 2016 році. Наразі ми маємо усі необхідні документи для проведення будівельних робіт. Сільська рада виділила кошти на розробку проектно-кошторисної документації, а це 35 тис. грн., проект пройшов відповідну експертизу. Прикро, що майже все, що було зроблено, довелося демонтувати, приводити у відповідність до існуючого проекту. Але навіть те, що можна було б залишити, також наразі переробляємо. Так, за неповні три роки від капітальної стіни відійшла стіна прибудови, бо так звані будівельники не «зв’язали» її. Також довелося міняти балки під покрівлею вказаної прибудови, бо їх поклали мокрими і з часом, після висихання, вони стали кривими – вирівняти їх уже неможливо. Під час будівництва стелі балки були покладені так рідко, що вона прогнулася від власної ваги. За час, що, буцімто, майже збудований дитячий садок не працював (менше року), двічі проривало труби опалювальної системи. І не тому, що виникали якість технічні проблеми – просто були покладені старі труби. Щоб відремонтувати опалювальну систему, довелося знімати «нову» підлогу, новопридбані кахлі. Кахлі, звичайно, шкода, а ось підлогу добре що й зняли – дошки були гнилі, під дошками ми знайшли справжній склад сміття. Електропроводку теж довелося повністю міняти, бо електродріт, за своїми технічними характеристиками, не в змозі був витримував навантаження встановлених електроприладів. Навіть перестінки, які були зведені і відповідали нинішньому проекту, довелося переробляти, бо, приміром, перестінок від шкільної майстерні був зведений із гіпсокартону. Чи могли б вихованці дитячого садка спокійно спати в той час, коли через стіну у школярів був би урок праці? Звукоізоляції ніякої не було.

– Як вам вдалося знайти кошти на реалізацію цього проекту, адже виготовити відповідні документи ще не означає отримати гроші?

– Так, гроші на виготовлення проектно-кошторисної документації були виділені, над нею працювали відповідні спеціалісти, але гарантії того, що кошти отримаємо, не було. У підготовці пакету документів нам надали велику практичну і консультаційну допомогу працівники районної державної адміністрації. Хочу наголосити, що лише тоді, коли усі необхідні документи були виготовлені, проект пройшов експертизу, під його реалізацію, за допомогою народного депутата України Олеся Довгого, із державного бюджету були виділені кошти у розмірі 500 тисяч. До співфінансування будівництва цього об’єкту також залучаються кошти місцевого та районного бюджетів у співвідношенні 50/50 (250 тис – із районного бюджету і 250 тис. – із місцевого бюджету).

– Під час розробки проекту були враховані вже зроблені будівельні роботи, які розпочалися у 2013 році?
Від об’єму виконаних робіт протягом 2013-2015 років залишилося десь відсотків десять. Все інше довелося або перебудовувати, або будувати. Добудовувати було нічого. Навіть металопластикові вікна, за які, як я знаю, заплатив сільгоспвиробник Валерій Шевченко, довелося міняти. Наразі тут скрізь стоять двокамерні вікна. Проект був розроблений відповідно до того об’єму робіт, який треба було виконати. Сільська рада, районна державна адміністрація і районна рада зробили все можливе, аби дитячий садок запрацював: вчасно виготовили відповідну документацію, подали документи до Управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури ОДА на фінансування для здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій і отримали під будівництво 500 тис. грн. Ні для кого не секрет, що кошти з державного бюджету нам вдалося залучити завдяки допомозі депутата Верховної Ради України Олеся Довгого та великій підтримці і особистій допомозі голови районної державної адміністрації Сергія Твердовського. Це, вважайте, нам вдалося залучити на нашу територію додатково 750 тис. грн. (500 – із державного бюджету і 250 – із районного). Старалися ми для своїх дітей.

Останнє запитання я задала керівнику підрядної організації Олександру Осадчому.

– В селі ходять чутки, що ті будівельні матеріали, які були придбані раніше, хтось кудись вивіз. Навіть є відео- та фото докази. Це так?

– Особисто ми нікуди нічого не вивозили. Будівельні матеріали, навпаки, завозилися і вдень, і вночі. Наше завдання – вкластися у відведені строки, тому ми працюємо з ранку до пізнього вечора, і у вихідні, і в свята. А якщо є підозри щодо того, хто і куди вивозив, крапку у цьому питанні можуть поставити правоохоронні органи, необхідно лише туди звернутися. Я можу сказати, що батареї для опалення були передані Захарівській школі, бо ж там, як і в переважній більшості шкіл району, зношена опалювальна система. Шифер з прибудови, за дорученням відділу освіти РДА, відвезли у Велику Скельову, де ним перекрили котельню, а у Захарівському дитячому садку, саме у прибудові, клали новий ліс і перекривали. Цеглу, яка вціліла після демонтажу, також використовували у будівництві. Більше я вам сказати нічого не можу. Гадаю, все то, справді, лише чутки, тим більше, якщо є відео- і фотодокази… На них, напевно, видно і номери машин, і людей, і те, що вивозили. То що заважає з цими доказами звернутися до відповідних правоохоронних органів?

Чого чекати?

Приїхавши у Світловодськ, я звернулася за коментарем з цього приводу до заступника голови РДА Володимира Похілова.

– Володимире Олексійовичу, я розумію, що Ви на посаді не так давно. Але ж Ви перед тим, як розпочати нове будівництво, були у так званому Захарівському дитячому садку?

– У 2015 році я разом з іншими відповідними працівниками райдержадміністрації та відділу освіти РДА приїхали у Захарівку, аби подивитися, що треба зробити, аби щонайшвидше там відкрити дитячий садок. І ми побачили, що каналізації фактично немає, підлога прогнила, електропроводку слід переробляти, місцями була обвисла стеля, вікна – однокамерні та багато іншого, що аж ніяк не порадувало. Аби у цей дитячий садок можна було завести дітей, треба було усунути всі недоліки. Я попросив надати мені проект будівлі та всю супровідну документацію. Та, як з’ясувалося, її немає, або ж вона кудись безслідно зникла. Без цього запустити в експлуатацію дошкільний навчальний заклад неможливо. Саме тому ми розпочали все спочатку. Сьогодні (1 серпня) на вказаному будівельному об’єкті працювала постійна комісія районної ради з питань законності і правопорядку, діяльності ради, депутатської етики, освіти, культури, охорони здоров’я, сім’ї і молоді, соціального захисту та засобів масової інформації. Їхнє завдання – відреагувати на ваше звернення і перевірити, які роботи тут вже зроблені, що ще треба зробити і чи відповідає сума проекту тим об’ємам будівельних робіт, які вже виконані та будуть виконані у майбутньому. А те, що цього року у Захарівці запрацює дитячий садок, у мене сумнівів немає.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.