“Ти подзвонив”

173
Реклама

Ти подзвонив. Немов через роки
Почула голос – наче грім у спеку.
Ти подзвонив, і ось мої думки
Летять до тебе – марно, що далеко.
Ти подзвонив. Немов через віки
Лунав твій голос – я його впізнала.
Ти подзвонив, і ось мої думки
Лише про тебе – я цього й не знала.
Колись, я пам’ятаю, ти казав
Що я, як квітка, – маю гарну вроду,
А потім зник, неначе зав’язав
У вузол все і кинув його в воду.
Через роки мені ти подзвонив,
Прорізів тишу голос твій далекий.
Мою свідомість знову полонив
Своїм дзвінком, як громом серед спеки.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.