Вас вітає Головна насосна станція управління каналу Дніпро-Інгулець

В Україні водні ресурси є одним з найважливіших факторів, який визначає розвиток держави в економічному й екологічному напрямках, у промисловій та сільськогосподарській галузях тощо. Тому для забезпечення водогосподарської діяльності на басейново-територіальному рівні створена система водогосподарських організацій, однією з яких є водогосподарський комплекс у басейні р. Інгулець. Що ж стало приводом для створення водогосподарського комплексу Дніпро-Інгулець?

416

Головна НС11

Запуск дизельного дренажного насосу

Колектив ГНС

Річка Інгулець є однією з найбільш проблемних річок України. Цьому послугувала одна з основних причин – розташування в басейні Інгульця одного з найбільших у світі родовищ залізної руди. Це спричинило утворення потужного гірничо-металургійного комплексу, до складу якого належать кілька залізорудних кар’єрів, гірничо-збагачувальних комбінатів, металургійний комбінат «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ще чимала кількість споріднених підприємств. Також слід додати й саме місто Кривий Ріг з чисельністю 650 тис. осіб, які безпосередньо потребують водопостачання. Як наслідок, при надмірному видобутку залізної руди у Кривому Розі утворився великий обсяг зворотніх кар’єрних і шахтних вод, що значно підвищує мінералізацію як поверхневих, так і підземних вод.

Постає потреба у масштабних заходах із регулювання водних ресурсів та подачі води з Дніпра. Адже природна водність р. Інгулець недостатня для забезпечення водними ресурсами Кривого Рогу та всіх металургійних підприємств.
1988 року був введений в дію канал Дніпро-Інгулець, який перебуває у віданні Держводагентства України. Призначення об’єкта – водопостачання міста Кривого Рогу, поліпшення екологічного стану Інгульця, зрошення земель тощо.
Траса каналу проходить в складних геологічних та гідрогеологічних умовах Олександрійського буровугільного району. Загальна довжина траси 150км. Для підйому та подачі води збудовані дві насосні станції: головна та другого підйому. Довжина ділянки каналу від головної насосної станції до насосної станції другого підйому складає 7,1км. Висота підйому води головної насосної станції – 45м. 6 основних агрегатів, потужністю по 5000кВт, подачею води 8,3м3/сек. кожен, а також 2 розмінники потужністю по 1000кВт, продуктивністю 1,8м3/сек. кожен. Подача води проходить через трубопровід діаметром 1600мм., довжиною 275м. в 6 ниток.

Звичайно, в наш час технології не стоять на місці – у зв’язку з їх розвитком на головній насосній станції проходить модернізація або заміна старого обладнання на нове, більш ефективне та економічне. Були замінені старі масляні вимикачі електродвигунів основних агрегатів на нові вакуумні, більш надійні та енергоефективні. Також була встановлена система плавного пуску, яка регулює подачу електричної напруги до агрегатів. Це дає можливість плавно та поступово подавати електричну напругу при запуску, що забезпечує робочому двигуну довшу експлуатацію без ремонту.
Модернізація обладнання йде на користь продуктивності, надійності та економічності, що полегшує роботу обслуговуючому персоналу головної насосної станції та дає можливість рухатися вперед.

Так, у 2007 році був встановлений третій сучасний електроградієнтний рибозахисний пристрій, ефективність якого досягає понад 80%. Облік поданої води проводиться сучасним ультразвуковим витратомірним комплексом ИРКА, інформація з якого передається на центральний комп’ютер управління через модем.

Згідно із встановленим проектом виконання робіт, працює, обслуговує і ремонтує обладнання головної насосної станції спеціалізований колектив під керівницт­вом начальника Сергія Бурлаки, який несе відповідальність за організацію та здійснення робочого процесу. Його обов’язком є забезпечення охорони праці всіх підпорядкованих йому робітників, чітка та продуктивна організація їх зай­нятості відповідно до спеціалізованого фронту робіт; своєчасне ведення звітної документації, втілення нових технологій та залучення у виробничий процес більш сучасної техніки.
В колективі працює 16 чоловік, з яких двоє інженерно-технічних працівників: інженер-електрик – В’ячеслав Мавріц та інженер-механік – Ігор Бобик, які відповідають за своєчасний ремонт обладнання, охорону праці й робочий процес робітників свого підрозділу.

Вони забезпечують надійну технічну експлуатацію гід­ромеханічного устаткування, електродвигунів, електрообладнання та внутрішніх електромереж насосної станції. Виконують роботу по веденню відповідної документації.

Під їхнім керівництвом працюють електромонтери: Анатолій Карпенко, Іван Скринько, Дмитро Пашагор’єв, а також за сумісництвом кранівник Костянтин Мавріц. В їх обов’язки входить забезпечення технічної та грамотної експлуатації, а також обслуговування енергосилового обладнання. Машиністи: Микола Живолуп, Віктор Швець, Олексій Швець, Віталій Штиренко й за сумісництвом кранівник Олександр Пархоменко. Основні їх завдання в забезпеченні технічної й грамотної експлуатації гідромеханічного обладнання з економічним та продуктивним виробітком праці. Слюсарі-ремонтники: Володимир Погребняк та Катерина Коряченко, котрі забезпечують високу технічну та безперервну роботу всього механічного обладнання, з раціональним використанням енергетичних та матеріальних ресурсів. А також електрозварник Костянтин Богошура, який виконує ручні роботи електрозварювального типу та прибиральниця виробничих приміщень Ганна Погребняк.

На даний момент на головній насосній станції у добових змінах працює робітник з електротехнічної лабораторії Володимир Нікушкін за спеціалізацією електромонтера, котрий допомагає в роботі працюючого персоналу на період подачі води. Також на об’єкті базуються група механічного налагодження та група озеленення.

Кожен робітник має свою кваліфікацію та розряд, згідно з яким визначається їхня група допуску до певного фронту робіт. За Регламентом своєчасно проводяться налагоджувальні та ремонтні роботи. Протягом добової зміни черговий машиніст та електромонтер кожні 2 години робить обхід всього устаткування, знімає показники та веде відповідні записи в журналі, після чого звітує диспетчеру про всі зміни в роботі насосних агрегатів. Кожен працівник дотримується правил з охорони праці згідно з проведеними інструктажами.

Завдяки злагодженій та якісній роботі персоналу головної насосної станції та організації каналу Дніпро-Інгулець в цілому, вже, починаючи із 2011 року, здійснюється подача дніпровської води каналом Дніпро-Інгулець у Карачунівське водосховище протягом усього вегетаційного періоду обсягом 120-130 млн. кубометрів. Це дає можливість покращити екологічну ситуацію у басейні р. Інгулець, умови існування живих водних організмів та якість води. Значно зменшилась мінералізація води у Карачунівському водосховищі та затрати на доочистку питної води. А зрошення сільгоспугідь у Миколаївській та Херсонській областях забезпечене якісним та достатнім водопостачанням.

Анна Бурлака.